Шляхом старої лахудри
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
Зробіть це сьогодні
11:24,
17.09.2016
- Ти правий, друже, треба! Заради нашого майбутнього, заради наших дітей – треба. Я ще трохи наберусь рішучості, підготуюсь, підберу слушну нагоду і перейду на українську! – казав мені не один мій знайомий у 2014-му…
- Так, козаче, все правильно кажеш, давай! Моя тобі підтримка і допомога! – відповідав я.
Пройшло 2 роки. І час показав, що якраз тоді й була ця «слушна нагода»… Що зараз рішучості, видимих причин, та й… бажання, чомусь стало лише менше.
А час спливає, а країна так потребує Вас - сильних і рішучих синів і доньок. Неня вмирає без Вас...
В житті не буває ідеальних моментів. Життя – це боротьба. Сил докладати треба завжди. Більше чи менше, але треба. Не чекайте слушну нагоду – вона може й не настати. Вірніше – вона 100% не настане ніколи. Завжди щось буде тяжко і некомфортно.
Та «Не варто прогинатись під мінливий цей світ – хай краще він прогнеться під Вас».
Просто скрутіть ці нагоди в кулю, і поставте їх перед фактом. Відріжте - Я так вирішив!
Я, а не якісь нагоди, умови чи час. І крапка. Зробіть вчинок, який через роки буде викликати повагу у Ваших дітей.
Ну от, наприклад, цього чудового осіннього сонячного дня чим не нагода? Прийдіть до коханої, поцілуйте і скажіть – час настав, моя пташко, переходимо на українську!
