Два тижні тому один знайомий емігрував у Польщу всією сім’єю. Хоча в Україні у нього був весь набір успішної, як на свої роки, людини – власне житло, автомобіль, хороша робота, відпочинок декілька разів на рік і т.д..
Інша близька мені людина згортає бізнес і готується до виїзду в Штати, щоб, можливо, там почати все з початку.
Ще одна близька людина, яка багато років віддано працює на держслужбі, розповіла, що минулого тижня з його підрозділу пішло двоє толкових людей, які вели важливі проекти. Бо зарплата на рівні касира супермаркету не мотивує на звершення на благо держави.
Мій добрий знайомий Павло Розенко каже, що економіка Україна пройшла дно і почала рости. Щоправда, він те саме говорив ще 2 червня, але якщо спитати будь-кого з бізнесменів, окрім хіба Іванчука, Грановського і Порошенка, він скаже, що наша економіка кожного тижня пробиває нове дно.
А тим часом Польща в найближчі роки готова прийняти два мільйони українців. Це означає, що і з вашого оточення по одному почнуть зникати люди, які ніколи не думали про еміграцію. Хтось відправить дитину вчитися в польський університет, бо це дешевше. Хтось втомиться за 150 євро працювати тут головою і поїде туди трудитися руками за 600, як це вже було в 90-х. А хтось просто захоче жити в нормальній країні, з нормальними дорогами і лікарнями.
Таким чином, за пару років українська мрія перетвориться з «освіта – робота – квартира – дача – машина – депозит в банку» на «загранпаспорт – вивчення мови – гроші на перший час – еміграція». А років за 10-20 Україна буде нагадувати нинішнє село, у якому навіть за великі гроші ти не знайдеш людину, яка може порубати дрова. Бо всі здорові мужики виїхали в міста, або на заробітках по світу. А в селі залишилися самі пенсіонери, інваліди і пияки.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
