Два тижні тому один знайомий емігрував у Польщу всією сім’єю. Хоча в Україні у нього був весь набір успішної, як на свої роки, людини – власне житло, автомобіль, хороша робота, відпочинок декілька разів на рік і т.д..
Інша близька мені людина згортає бізнес і готується до виїзду в Штати, щоб, можливо, там почати все з початку.
Ще одна близька людина, яка багато років віддано працює на держслужбі, розповіла, що минулого тижня з його підрозділу пішло двоє толкових людей, які вели важливі проекти. Бо зарплата на рівні касира супермаркету не мотивує на звершення на благо держави.
Мій добрий знайомий Павло Розенко каже, що економіка Україна пройшла дно і почала рости. Щоправда, він те саме говорив ще 2 червня, але якщо спитати будь-кого з бізнесменів, окрім хіба Іванчука, Грановського і Порошенка, він скаже, що наша економіка кожного тижня пробиває нове дно.
А тим часом Польща в найближчі роки готова прийняти два мільйони українців. Це означає, що і з вашого оточення по одному почнуть зникати люди, які ніколи не думали про еміграцію. Хтось відправить дитину вчитися в польський університет, бо це дешевше. Хтось втомиться за 150 євро працювати тут головою і поїде туди трудитися руками за 600, як це вже було в 90-х. А хтось просто захоче жити в нормальній країні, з нормальними дорогами і лікарнями.
Таким чином, за пару років українська мрія перетвориться з «освіта – робота – квартира – дача – машина – депозит в банку» на «загранпаспорт – вивчення мови – гроші на перший час – еміграція». А років за 10-20 Україна буде нагадувати нинішнє село, у якому навіть за великі гроші ти не знайдеш людину, яка може порубати дрова. Бо всі здорові мужики виїхали в міста, або на заробітках по світу. А в селі залишилися самі пенсіонери, інваліди і пияки.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
