Як розмовляти з Донбасом?

У чому права Савченко – так це те, що з Донбасом доведеться розмовляти. Питання: на яких засадах?

Я пам'ятаю як ми з Тимофієм Златкіним і покійним Сергієм Сухобоком вийшли з пресухи міського голови Донецька в уже збуреному, але ще не окупованому місті. Була спека, як зараз. Світило яскраве сонце. І нам назустріч ішов чоловік приблизно 160 см зросту. Із золотим зубом на нижній щелепі. Він був добряче п'яним.

- Пацаны, где тут в армию записывают, - спитав нетвердим язиком.

- Какую из них? Сейчас много армий.

- ДНР.

- А ты вообще кто? Зачем тебе армия?

- Я шахтер из Ханжонково (шахтарське селище таке - Ю.Л.) . Защащить хочу. У меня тесть из Брянщины. Жена русская.

- А от кого защищать?

- От бендер. Приедут горло перережут.

- Уже перерезали кому-то?

- Да.

- Кому?

- Пацаны! Ну где здесь в армию записывают?

Донбас характерний тим, що ось такі гіпертрофовано анекдотичні персонажі там в реальності на кожному кроці зустрічаються. З усіма принадами гопницької культури.

Тебе можуть щиро назвати дурнем або інше щось зморозити. І це не вважається хамством, бо я ж, мовляв, щиро, від серця, без задніх думок. Ну, про кинути лоха - це всі знають.

Певна річ, були там і цивілізовані люди, які серед цього мусили жити. Думаю, що вони утворили якусь свою громаду і намагалися мінімізувати стосунки з гопотою. Думаю, що саме цивілізовані люди і виступають нині з українських позицій.

Правда, атмосфера дамбасу (не Донбасу), вона впливає і на мозок цивілізованих людей. Моя знайома українка з Черкащини, яка одружена з донецьким пацаном, писала мені в приват на ФБ, коли почалися відомі трагічні події: «Ви не розумієте, що Україна – це не тільки Київ і Львів. Це ще і Донбас. Ми інші. Тому ви нас намагаєтеся знищити». Дочка цієї пані цілком спокійно живе серед тих, хто хоче знищити її маму.

Коротше, в регіоні купу всього намішано. Рано чи пізно з цим коктейлем таки доведеться спілкуватися. Як саме – залежить від того, яка ситуація буде на той час.

Якщо Україна переможе і уйло виведе війська, то тут однозначно треба говорити з позиції сили – посадити вбивць, їхніх помічників позбавити громадянства. Вимагати визнання своєї провини у розв'язуванні війни.

Але ідеальних варіантів майже не буває. Тому, скоріш за все, треба буде шукати компромісний варіант, який би дозволив Україні не поступитися принципами, покарати бандюків і встановити свій контроль над регіоном. Зважаючи на реалії, робити це доведеться не одномоментно. Це буде процес.

Чи буде Україна мати волю для досягнення такого результату? Залежить від стану суспільства. Від того, наскільки йому вдасться нейтралізувати впливи всяких рабиновичів з бойками.

Поки що в нас не дуже це виходить.