Брати-поляки, що ж ви наробили...

«Ось скоро німці переселять вас на польські піски, а нам дадуть ваші землі», - не приховували від українських селян свої плани польські осадники на волинських теренах. Польська еліта тоді намагалася довести, що її народ то не слов’яни, а германці. А перед цим два десятиліття на західноукраїнських теренах українцеві можна було отримати пристойну освіту і роботу, лише назвавшись поляком.

За українське слово, що прохопилося мимохіть, польський учитель бив по пальцях лінійкою. Кров і вогонь пацифікації. А з початком війни – плани заселення українських земель поляками і винищення українських жителів. До речі, картотеки на українських самостійників польської поліції перейшли до нацистів. Пронімецькі чи проросійські настрої у польських осадників на українських теренах підживлювали ненависть до «холопів», які «марнують таку багату землю»... І потім убивства у відповідь, аби зберегтися на своїх землях.

Не виправдовую убивств ні з якого боку. Кров людини – то крик до неба. Але чому геноцидом визнається один і не визнається інший злочин. Катинь, Смоленськ, масова етнічна чистка поляків російськими чекістами у 1930-х, свідоме зволікання вступу червоної армії задля більших жертв Варшавського повстання. Бо Катинь, Смоленськ, Сибір неможливо назвати польськими кресами? Росія сильна, а Україна слабка і наївна?

 Брати, все ж згадайте: щоразу, коли ви разом з Москвою придушували Україну, Москва душила і вас. І тільки-но Україна своєю кров'ю заливала московські апетити і починала оживати і підніматися – тоді і у вас з'являлися сили повстати.