Системні недоліки кримінального законодавства України: як досягти балансу

14:57, 30.07.2025
Системні недоліки кримінального законодавства України: як досягти балансу

Володимир ПАВЛЕНКО.

В сучасних умовах неодноразово вказується на  системні недоліки кримінального законодавства України, наявні приклади колізій, застарілих норм, казуїстики та санкційної диспропорції. На основі порівняльного аналізу з правовими системами інших країн постараємося запропонувати шляхи вдосконалення кримінального законодавства, зокрема шляхом його кодифікації, уніфікації та гуманізації.

 Status Quo

Кримінальне законодавство є фундаментальною складовою правової системи будь-якої держави. Його якість безпосередньо впливає на правопорядок, захист прав людини та ефективність правоохоронної діяльності. В Україні з моменту прийняття Кримінального кодексу 2001 року до нього було внесено понад 300 змін, однак більшість із них носили фрагментарний характер. У результаті — система кримінального права стала суперечливою, перевантаженою деталями й недостатньо адаптованою до сучасних викликів. В даний час обговорюється багато питань захисту інтересів роботодавців та здійснення справедливого судочинства, можливостей формування сучасного кримінального законодавства. В цьому зв’язку заслуговує на увагу позиція, висловлена керівником Комітету Федерації роботодавців України Богданом Данилишиним статті «як захистити роботодавців та бізнес: особливості кримінального правозастосуванння в Україні» https://fru.ua/ua/media-center/blog/danylyshyn/yak-zakhistiti-robotodavtsiv-ta-biznes-osoblivosti-kriminalnogo-pravozastosuvannya-v-ukrajini. Виходячи з її основних постулатів, наведу наступні аргументи.

Які ж  основні системні недоліки кримінального законодавства України?

 Фрагментарність і несистемність змін. Численні редакційні правки до ККУ часто не узгоджуються між собою. Наприклад, стаття 286-1 щодо керування транспортом у стані сп’яніння змінювалася кілька разів протягом 2020 року, викликавши правову плутанину та різну практику її застосування судами.

  Колізії норм і дублювання кримінальної відповідальності. Одні й ті самі суспільно небезпечні діяння можуть підпадати під кілька статей КК. Наприклад: крадіжка (ст. 185), шахрайство (ст. 190), привласнення або розтрата (ст. 191), зловживання владою (ст. 364). Це призводить до правової невизначеності та зловживань з боку правоохоронців.

 Застарілість норм і недостатня цифрова адаптація. Кіберзлочини, криптовалюти, штучний інтелект майже не охоплені ККУ. Статті 361–363 не відповідають поточним загрозам, зокрема атакам типу DDoS, соціальній інженерії тощо.

  Надмірна казуїстика. Статті КК перенасичені деталями. Наприклад, ст. 115 (умисне вбивство) має понад 15 обтяжуючих ознак. Це не лише ускладнює кваліфікацію, але й створює нерівність правозастосування.

 Санкційна диспропорція. За однакові за змістом дії покарання можуть значно відрізнятися. Наприклад, крадіжка (ст. 185) передбачає покарання від штрафу до позбавлення волі на кілька років. Це порушує принцип справедливості та пропорційності.

 Відставання від міжнародних стандартів. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на невизначеність українського кримінального права (справи “Сергій Волков проти України”, “Швецов проти України”). Часто норми не відповідають вимогам ст. 7 ЄКПЛ щодо передбачуваності.

  Репресивність системи. Замість орієнтації на реабілітацію, ККУ часто передбачає суворі покарання навіть за малозначущі діяння. Альтернативи — умовне засудження, штраф, медіація — використовуються рідко.

  Міжнародний досвід. Міжнародний досвід володіє різними формами правозастосовної практики, зокрема:

•             Німеччина: зміни до StGB вносяться після аналізу правозастосовної практики та консультацій із науковцями.

•             Франція: діє система чіткого розмежування посадових і економічних злочинів.

•             Нідерланди: акцент на ресоціалізацію правопорушників, програми примирення, обов’язкове навчання і терапія.

•             Скандинавські країни: розроблені шкали відповідності злочину й покарання, що мінімізує суб’єктивізм судів.

Доцільне системне вдосконалення кримінального законодавства України, в першу чергу – доцільними є:

1.           Кодифікація нового Кримінального кодексу, орієнтованого на принципи правової визначеності, справедливості та гуманізму.

2.           Гармонізація з міжнародним правом, зокрема стандартами ЄС та ЄСПЛ.

3.           Скорочення казуїстичних формулювань на користь універсальних правових конструкцій.

4.           Упровадження механізмів альтернативного покарання та розширення програм реабілітації.

5.           Забезпечення єдності судової практики — можливо, через формування обов’язкових тлумачень Верховного Суду.

6.           Створення цифрового розділу КК, що враховує сучасні інформаційні загрози.

 

  Висновки

Сучасне кримінальне законодавство України має глибокі системні недоліки, що перешкоджають справедливому та ефективному правозастосуванню. Без комплексної реформи кримінального права — з орієнтацією на кодифікацію, гуманізацію та міжнародну інтеграцію — неможливо побудувати справедливу правову систему.

 

Володимир ПАВЛЕНКО, доктор економічних наук