Литвин іде в ректори КНУ імені Шевченка

Колишній голова Верховної Ради та очільник Адміністрації президента часів Леоніда Кучми Володимир Литвин балотується в ректори Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Як інформує УМ, про це повідомив викладач філософського факультету університету Андрій Черних. Він оприлюднив повний список кандидатів на посаду ректора, і там можна побачити Литвина. Свій допис викладач опублікував у фейсбук-спільноті "Новини вищої освіти".

Крім Литвина, балотується на посаду ректора КНУ Сергій Болтівець, Віталій Хромець, Сергій Вижва, Олександр Копиленко, Максим Куцевич, Анатолій Конверський, Петро Захарченко, Ірина Чудовська, Андрій Вітренко, Володимир Бугров.

Зауважимо, що нині Володимир Литвин входить до наглядової Ради КНУ. Щодо ректора університету, то його обирають кожні п’ять років. Наразі цю посаду обіймає Леонід Губерський: 28 жовтня 2008-го він очолив виш і 20 жовтня 2015 року його переобрали.

Володимир Литвин народився він у 1956 році на Житомирщині. Тобто зараз йому – 64 роки. З листопада 1999-го по травень 2002 року він очолював Адміністрацію президента Кучми.

Головою Верховної Ради Литвин був двічі – з травня 2002-го по травень 2006 року та з грудня 2008-го по грудень 2012 року.

Також політик чотири рази потрапляв до парламенту – IV, VI, VII і VIII скликання. Зокрема, у 2002 році від власної партії "За Єдину Україну", а в 2007-му – від свого ж "Блоку Литвина". Припинив депутатські повноваження в серпні 2019 року.

3 липня 2012 року у Верховній Раді з порушеннями ухвалили закон "Про засади державної мовної політики". Литвин як спікер парламенту після голосування пообіцяв, що не підписуватиме документ. Однак згодом, посилаючись на "безвихідь, він порушив свою обіцянку та у підсумку закон набув чинності. Ці події стали причиною різкої критики політика з боку громадськості.

У вересні 2016 року ЗМІ опублікували "думки вслух" Литвина. Зокрема, він вважає, що "від відносин з Євросоюзом ми нічого не отримуємо, а від того, що розірвали з Росією взаємини, багато чого втрачаємо". На цю тему він заявив і таке: "Тут спрацьовує таке питомо українське: сподобатися тим, хто багатший, більш цивілізованим країнам".

Литвина не раз звинувачували в плагіаті. Крім того, за словами засудженого ексгенерала МВС Олексія Пукача, він є причетним до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.

Публікація його авторства під назвою "Громадянське суспільство: міфи і реальність" виявилася перекладом статті Томаса Карозерса "Подумаємо ще раз: громадянське суспільство".

Останній її опублікував у журналі Foreign Policy. Українська ж "версія" з’явилася в 2002 році в газеті "Факти та коментарі".

Зрештою Литвин визнав, що статтю писав не сам. Однак, звинувачення у плагіаті відкинув. Натомість сказав, що опублікував реферат статті американця.
У 2006 році за авторства Володимира Литвина вийшла тритомна "Історія України". Майже половина першого тому (432 сторінки) повторювала зміст наукових робіт українських істориків Наталі Яковенко й Олексія Толочка.

У 2008 році Литвина звинуватили в плагіаті статті Сергія Капіци. Мовиться про виступ на форумі "Європа – Україна". Так, деякі частини промови українського політика майже дослівно збігалися з текстом інтерв'ю "Новый кризис опаснее чумы и мировой войны" російського професора. Водночас жодного разу про росіянина Литвин так і не згадав.