Георгію Гонгадзе встановили пам’ятну дошку у Києві

У центрі Києва відкрили меморіальну дошку журналісту Георгію Гонгадзе.

Як інформує УМ, про це повідомляє "Українська правда"

Меморіальна дошка встановлена на будівлі Національної спілки журналістів за адресою Хрещатик, 27-а.

О 12-й годині 16 вересня її врочисто відкрили за участю заступника голови Київської міської держадміністрації Валентина Мондриївського.

Кошти на виготовлення дошки виділив Департамент охорони культурної спадщини КМДА.

На церемонії були присутні співзасновниця і власниця інтернет-видання "Українська правда" Олена Притула, головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва, а також друзі та близькі Гонгадзе.

Георгій Гонгадзе народився 21 травня 1969 року у Тбілісі. Закінчив факультет філології Львівського університету імені Івана Франка.

В Україні починав кар'єру у кінці 1980-х в інформслужбі Народного фронту Грузії, працював у львівській організації Народного Руху. З 1991 року співпрацював з багатьма українськими ЗМІ, як журналіст та ведучий: газета "Пост-Поступ" (Львів), Львівське ТБ, творче об'єднання "Центр Європи", Міжнародний медіа-центр, СТБ ("Вікна-новини"), ТРК "Гравіс", радіо "Континент".

У 1993 році був тяжко поранений під час зйомок документального фільму про війну в Абхазії – у його тілі назавжди залишилися осколки.

16 вересня 2000 року Гонгадзе викрали, коли той повертався додому. До цього він сам повідомляв про те, що за ним стежили з кінця червня 2000 року.

2 листопада 2000 року під Таращею (Київська область) у лісі знайшли обезголовлене тіло, яке, як визнала ГПУ 3 вересня 2002 року, належало Георгієві Гонгадзе. Вбивство викликало значний резонанс як в Україні, так і за кордоном.

Посмертно журналіст отримав звання Герой України. На його честь названо проспект у Києві та вулиці в різних містах України. У залі Меморіалу загиблим журналістам вашингтонського "Музею новин" на скляній стіні викарбувано й ім'я Георгія Гонгадзе.

Поховали тіло Георгія Гонгадзе 22 березня 2016 року у Києві у дворі церкви Миколи Набережного, прихожанином якої він був.

Кримінальну справу за фактом зникнення Гонгадзе відкрили 17 вересня 2000 року – наступного дня після викрадення журналіста. Її розслідування взяв під особистий контроль Леонід Кучма.

28 вересня 2000 року лідер СПУ Олександр Мороз у Верховній Раді оприлюднив аудіозаписи, що згодом стали відомі як "плівки Мельниченка". Записи були нібито таємно зроблені в кабінеті Кучми майором президентської охорони Миколою Мельниченком.

На них президент з очільником МВС Юрієм Кравченком, генпрокурором Михайлом Потебеньком, очільником СБУ Леонідом Деркачем і головою президентської адміністрації Володимиром Литвином говорить про Гонгадзе, як про проблему. І наказує Кравченку "розібратися" з журналістом. У більш пізніх записах очільник МВС звітує про успішну виконану роботу.

Автентичність голосу Кучми підтвердили низка американських та європейських експертиз. Проте сам президент всі звинувачення категорично відкинув. Також неможливо довести або спростувати монтування записів через те, що їх здійснювали на цифровий диктофон.

15 травня 2001 року Леонід Кучма оголосив, що йому відомі імена вбивць журналіста. А наступного дня міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов заявив, нібито саме вбивство скоїли "з хуліганських міркувань" дві особи, які загинули у кінці 2000 року, і жодних політичних мотивів тут немає.

22 жовтня 2003 року генеральний прокурор Святослав Піскун підписав ордер на арешт начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС України, генерала Олексія Пукача.

29 жовтня 2003 року Кучма звільнив Піскуна і склад слідчої групи було змінено.

У листопаді 2003 року Пукача відпустили з-під арешту під підписку про невиїзд. Він сховався від слідства.

У грудні 2004 року (під час Помаранчевої революції) Піскуна поновили на посаді, а Пукача оголосили у розшук.

1 березня 2005 року президент Віктор Ющенко офіційно заявив про затримання вбивць Гонгадзе.

4 березня 2005 року ексочільника МВС Кравченка знайшли мертвим на власній дачі під Києвом – подвійне кульове поранення в голову. Слідство назвало це самогубством. Однак є важлива деталь: за день до цього Піскун оголосив про те, що його підлеглі 4 березня збираються допитати Кравченка у справі Гонгадзе.

23 листопада 2005 року столичний Апеляційний суд розпочав розгляд кримінальної справи щодо ексспівробітників Департаменту зовнішнього спостереження та кримінальної розвідки МВС Миколи Протасова, Валерія Костенка і Олексія Поповича, яких обвинувачували в убивстві Гонгадзе.

15 березня 2008 року причетного до вбивства Протасова засудили до 13 років за гратами (помер у колонії у березні 2015 року), а Костенка і Поповича – до 12 років.

21 липня 2009 року співробітники ГПУ та СБУ затримали Пукача. Слідство визнало його головним виконавцем убивства і він підтвердив свою безпосередню причетність до злочину.

У грудні 2010 року з Пукача зняли звинувачення в убивстві журналіста на замовлення, формулювання натомість змінили на "вбивство через особисті мотиви". Потерпіла сторона подала апеляцію з вимогою визнати злочин замовним і покарати замовників.

21 березня 2011 року ГПУ порушила кримінальну справу проти Кучми у рамках справи про вбивство Гонгадзе. Пізніше кримінальне провадження припинили. Як повідомляв ексзаступник Генпрокурора Ренат Кузьмін, це коштувало Кучмі мільярд доларів.

30 серпня 2011 року Пукач зізнався, що особисто вбив та перепоховав Георгія Гонгадзе (пізніше змінив свідчення, нібито зробив це "випадково") і назвав замовників злочину: Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко. Безпосередньо від останнього він отримав наказ вести спостереження і вбити журналіста.

29 січня 2013 року Печерський районний суд Києва виніс вирок Пукачеві: довічне ув'язнення.

Додамо, Україна – на 96 місці у рейтингу свободи преси. 

Лише упродовж 2017-2019 років в Україні було зафіксовано 250 нападів на журналістів. За 2019 рік – 75 інцидентів. При цьому експерти зазначили, що атаки на медійників 2019 року супроводжувалися особливою агресією та жорстокістю. Також констатують: більшість нападів залишаються нерозкритими і правоохоронці цьому не приділяють належної уваги.

Від початку 2020 року в Україні зафіксували 49 інцидентів, пов'язаних із фізичною агресією та перешкоджанням журналістській діяльності.

У 2020 році позиція України в Індексі свободи преси, який укладає міжнародна організація "Репортери без кордонів", погіршилася. При цьому ми опинилися дещо вище у цьому рейтингу – зі 102 місця "перескочили" на 96 (зі 180). Як пояснюють експерти, за рахунок того, що в низці країн відбулися зміни на гірше.