Зборівська угода: Польща вперше визнала Українську державу

Гетьман Богдан Хмельницький та король Речі Посполитої Ян II Казимир уклали Зборівську угоду 8 серпня 1649-го. За нею

Угода стала наслідком Зборівської битви 6 серпня. Козаки здобули у ній перемогу, але остаточно розбити поляків не змогли. Кримський хан, який був союзником гетьмана, не мав зацікавлення у посиленні українського козацтва. Добившись своїх цілей - послаблення Речі Посполитої та козаків, татари уклали угоду із поляками. Відступили з поля бою, за що отримали дозвіл грабувати поселення та захоплювати бранців на шляху до Криму.

Поляки погодились піти гетьману на поступки. За Зборівською угодою король визнав самоврядність Української козацької держави у межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств та верховенство гетьмана на цих територіях. Столицею Війська Запорізького обрали місто Чигирин, тепер Черкаської області. Чисельність козацького реєстру Речі Посполитої збільшилась із 6 до 40 тис. осіб. Усім передбачалося жалування 10 злотих на рік.

Учасники повстання отримали загальну королівську амністію. У тому числі й католицькі шляхтичі, які приєднались до Хмельниччини. Сам гетьман оголосив про повну ліквідацію кріпосного права на підконтрольних територіях.

Київська митрополія відновлювала усі свої права, а митрополит та 2 єпископи мали увійти до сенату Речі Посполитої.

Угода стала першим історичним прецедентом офіційного визнання ранньої української держави. Проте, вона не відповідала фактичним успіхам національно-визвольної війни. Також не бажали дотримуватися угоди і поляки. Обидві сторони розуміли, що війна продовжиться, тому за рік збирали нові сили.

Нагадаємо, Богдана Хмельницького обрали гетьманом Війська Запорозького 25 січня 1648-го. Цього ж року розпочалася національно-визвольна війна українського народу.

Хмельницького вважають одним з найбільш видатних керівників за всю історію української держави. Гетьман став уособленням вольового та мужнього глави держави, який міг знайти компроміс між різними верствами населення. Роки перебування Богдана Хмельницького при владі історики характеризують періодом розквіту української держави. Гетьман поставив за мету звільнити свій народ від гніту, організовуючи повстання проти польської шляхти.