Загиблі герої війни та їх історії: липень 2018 року

У липні 2018 року Україна втратила 7 воїнів. 

 

Ці бійці загинули в період так званого "хлібного перемир’я", незважаючи на яке обстріли позицій Збройних сил щодня обчислювалися десятками. 

 

Тим не менш загибель 7 військових стала найменшою втратою України з початку 2018 року.

 

Наймолодшому - 21, найстаршому - 44. Один - іноземець з українським походженням, в іншого - лишилася вагітна дружина. Усі - контрактники ЗСУ.

 

Згадаймо загиблих поіменно.

 

1. Едуард Федоров "Джигіт". 10 серпня 1996 - 02 липня 2018.

 

Матрос, навідник 503 ОБМП 36 ОБрМП.

 

 

Народився в селі Валява Городищенського району на Черкащині. Навчався в Шевченківському коледжі Уманського національного університету садівництва. Невдовзі пішов на строкову службу.

 

Після строкової служби підписав контракт і був зарахований до складу батальйону морської піхоти.

 

27 червня 2018 року поблизу села Водяне, біля Маріуполя, отримав важке поранення від кулі снайпера. Ще п’ять днів воїн боровся за своє життя, але невдовзі помер у Військовому шпиталі міста Харків. Залишилися батьки, сестра, молодший брат та вагітна дружина (одружився у квітні 2018), 17 вересня народилась донька.

 

2. Іван Борсук. 09 липня 1986 - 08 липня 2018.

 

Військовослужбовець 14 ОМБр.

 

 

Народився в селі Лютинськ Дубровицького району на Рівненщині. У 2006 закінчив Західноукраїнський коледж "Полісся" у місті Березне, де навчався на правознавчому відділенні. З 2014 по 2016 роки проходив військову службу за мобілізацією в 128 ОГШБр, брав участь у боях за Дебальцеве. 

 

У кінці травня 2018 року уклав контракт з 14-ю бригадою. 29 червня 2018 року отримав кульове поранення в голову під час боїв за Попасну. Лікарі військового шпиталю міста Харків ще дев’ять днів боролись за життя воїна. Залишилися батьки, сестра, дружина та донька 2009 р.н.

 

3. Іван Мельник. 10 березня 1978 - 17 липня 2018.

 

Командир відділення 14 ОМБр.

 

 

Народився в Хмельницькому. Понад рік воїн проходив військову службу за мобілізацією у Нацгвардії. Повернувся додому, проте згодом підписав контракт у механізованій бригаді.

 

О восьмій ранку 17 липня 2018 року в районі Золоте-4 (біля Попасної) загинув від куль противника. 

Похований в рідному Хмельницькому на Алеї Слави. Залишилась мати і брат.

 

4. Артур Безсмертний. 12 жовтня 1984 - 26 липня 2018.

 

Військовослужбовець 72 ОМБр імені Чорних Запорожців.

 

 

Народився в місті Лієпая, що в Латвії. Батько - українець, з села Прядівка Царичанського району на Дніпропетровщині. Під час чергової поїздки до могили батька у 2015 році, Артур вирішив залишитись і захищати Україну від російського окупанта.

 

Пішов на службу в Добровольчий Український Корпус (5-й батальйон). Через деякий час, разом з побратимами вступив на контрактну службу в 1-й батальйон 54 ОМБр (взвод снайперів). В травні 2018 року перейшов на службу до 72-ї бригади.

 

Отримав смертельне поранення внаслідок спрацювання вибухового пристрою на Світлодарській дузі. 

Похований біля могили батька в селі Прядівка. В Латвії залишились мати і син.

 

5. Іван Войтенко "Дядя Ваня". 22 січня 1974 - 27 липня 2018.

 

Старший прапорщик, командир інженерно-саперного взводу - старшина інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону 72 ОМБр.

 

 

Народився в селі Вільна Тарасівка Білоцерківського району Київської області. Мешкав у Білій Церкві. Закінчив профтехучилище № 15 в Білій Церкві. Після строкової служби продовжив надалі бути військовим. Після навчання у роті прапорщиків в Кам'янці-Подільському був призначений старшиною роти інженерно-саперного батальйону 72 ОМБр.

 

На війні з 2014, пройшов бої за Савур-Могилу, виходив з Ізваринського котла, боронив Волноваху та Авдіївку. Загинув на Світлодарському напрямку, в районі селища Новолуганське, внаслідок підриву на вибуховому пристрої. Похований на Алеї Слави на кладовищі "Сухий Яр" м. Біла Церква. Залишились дружина, донька та син.

 

6. Юрій Дженжера. 02 грудня 1981 - 28 липня 2018.

 

Старший солдат, командир бойової машини механізованого відділення 1-го взводу 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 53 ОМБр.

 

 

Народився в місті Запоріжжя. Закінчив ПТУ № 5 м. Запоріжжя за спеціальністю "кухар-офіціант". В 2004 закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум В січні 2016 року вступив на військову службу за контрактом.

 

Вранці 28 липня 2018 року, відбиваючи напад диверсійно-розвідувальної групи противника поблизу села Кримське Новоайдарівського району, отримав смертельне кульове поранення.

 

Похований на Осипенківському кладовищі в Запоріжжі. Залишились дружина та донька.

 

7. Василь Плотніков. 21 серпня 1992 - 28 липня 2018.

 

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го взводу 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 53 ОМБр.

 

 

Народився в селі Новомилорадівка, Криничанського району на Дніпропетровщині. Проте постійно мешкав у селі Кислівка, Куп’янського району, Харківської області.

 

21 лютого 2018 року вступив на військову службу за контрактом. Вранці 28 липня 2018 року, відбиваючи напад диверсійно-розвідувальної групи противника поблизу села Кримське Новоайдарівського району, отримав смертельне кульове поранення.

 

Похований у рідному селі Кислівка. Залишились батьки та п'ятеро менших братів і сестер.