Левка Лук’яненка поховали в Києві (фото)

У Києві відбулася церемонія прощання із Левком Лук’яненком.

Спочатку громадське прощання із Левком Лук’яненком відбулося у Клубі Кабінету Міністрів, потім його відспівали у Володимирському соборі. Поховали видатного громадсько-політичного діяча на Байковому кладовищі.

Віддати останню шану автору Декларації про незалежність України прийшли тисячі людей, які безперервною скорботною ходою декілька годин йшли біля домовини Левка Лук’яненка, покладаючи квіти.

На церемонії у Клубі Кабміну були присутні, зокрема, голова Верховної Ради Андрій Парубій, прем'єр Володимир Гройсман, віце-прем'єр Павло Розенко, перший віце-прем'єр -міністр, міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів та віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе, секретар РНБО Олександр Турчинов та інші.



Після цього дисидента, якого радянський режим на 25 років запроторив до таборів за любов до України, відспівали у Володимирському соборі.



Поминальний чин за Левком Лук’яненком особисто справив Патріарх Філарет.

На церемонію прибув президент України Петро Порошенко із дружиною.

"Це велика трагедія і велике горе, коли Українська держава і український народ втрачають таких особистостей як Левко Григорович Лук’яненко, який усім своїм життям продемонстрував незламність духу і патріотизм українського народу", - сказав Петро Порошенко після церемонії прощання.



Поховали Левка Лук’яненка на Байковому кладовищі. В цей час у столиці був дощ, який у соцмережах назвали слимволічним, ніби природа плаче за видатним українцем.
 

Надзвичайно сильна служба у Володимирському соборі.
Країна прощається зі справжнім Героєм. Батьком незалежності й гідним сином України.Лук‘яненко – це символ незламності духу. Спочивайте з миром,Левко Григорович. Вас не вистачатиме.Символічно,що розпочався дощ
Герої не вмирають! pic.twitter.com/X1Q8tBESZ1

— Oleksii Frantsuz (@ofrantsuz) 10 липня 2018 р.

Напередодні із Левком Лук’яненком попрощалися у Хотові під Києвом.


(фото Главком)

Левко Лук'яненко народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка Чернігівської області. У 1958 році разом зі Степаном Вируном і Василем Луцківим вирішив створити підпільну партію Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС). У наступному році до них приєднався Іван Кандиба. Вже 22 січня 1961 року підпільників арештували.

У травні 1961 Львівський обласний суд засудив Лук'яненка до розстрілу за ст. 56 ч. 1 і 64 КК УРСР. Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл 15-ма роками позбавлення волі. Інші отримали терміни від 10 до 15 років позбавлення волі. У таборі Лук'яненко познайомився з відомими дисидентами. Там вони вели боротьбу з адміністрацією таборів. За організацію страйку в 1974 році Чусовський районний суд засудив трьох ініціаторів, у тому числі Лук'яненка, до ув'язнення у Володимирській тюрмі.

У 1976 році увійшов до складу Української Гельсінської групи. Черговий арешт стався 12 грудня 1977 року. Лук'яненко вирішив оголосити голодування. У червні Чернігівським облсудом засуджений до 10 років позбавлення волі і 5 років заслання та визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

Указом Президії Верховної Ради від 30 листопада 1988 Левко Лук'яненко помилуваний, звільнений із заслання.

На початку 1989 повернувся в Україну і почав займатися активною політичною і громадською діяльністю.

Левко Лук’яненко - депутат I, II, IV та V скликань, але у 2007 році вирішив піти з політики. Утім, це не завадило йому бути активним учасником подальших подій в Україні, зокрема й Революції Гідності. 

Левко Лук’яненко помер 7 липня після затяжної хвороби. Він півтора місця не дожив до свого 90-річного ювілею, який би він справив у чергову річницю незалежності України.