У харківському госпіталі помер від ран Сергій Войтер із 16-го батальйону

16:43, 27.08.2017
У харківському госпіталі помер від ран Сергій Войтер із 16-го батальйону

Сергій Войтер понад тиждень боровся за життя (Кирилл Желев)

У Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону помер від вогнепальних поранень молодший сержант 16-го батальйону Сергій Войтер із позивним "Лоза".

Про смерть побратима повідомляє прес-служба 16-го батальйону.

"Сергій Войтер був важко поранений 19 серпня під час бою. Отримав вогнепальне поранення грудної клітини. Сьогодні (26 серпня - ред.) з харківського госпіталя, де лікарі боролися за життя бійця, повідомили, що Сергія не стало", - ідеться у повідомленні на Facebook.

Загиблий військовий був командиром 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти.

Молодшому сержанту Сергію Войтеру було 38 років, він народився у Лохвиці, а проживав у Лубнах на Полтавщині.



"Сергій став тим, хто в прямому сенсі слова прикривав своєю груддю тих, хто там, в тилу, живе без пострілів і вибухів. Командування та особовий склад батальйону висловлює глибокі співчуття рідним та близьким військового. Вічна та світла память...", - зазначають у 16-му батальйоні 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Волонтерка Зоя Соловйова, яка допомагала дружині загиблого Тамарі збирати гроші на лікування та реабілітацію, розповіла про страшні травми, які отримав Сергій Войтер.

За її словами, у військового було наскрізне поранення грудної клітки, контузія нирок, частково постраждав хребет. У госпіталі чоловік був на штучній вентиляції легенів, хоча міг ворушити пальцями ніг.

Наталія Шетілова повідомляє, що, найпевніше, у Сергія Войтера "відірвався тромб".




Побратими згадують Сергія Войтера теплими словами та зазначають, що Україна втратила мужнього захисника.

"Після тяжкого поранення, отриманого 19 серпня, він не "вибрався". Його філософський, навіть буддистський, погляд на життя та на багато речей, робили його цікавим співбесідником. А його спокій допомагав у найскладніші хвилини. Наші осінні посиденьки на балконі я не забуду ніколи...", - пише Кирило Желєв із Батальйону імені Кульчицького.

У Лубнах на Сергія чекали мати, дружина та донька.