Снайпер Валентин Ковальський із 95-ї бригади помер після 33-ох місяців боротьби за життя

Валентин Ковальський, який у 2014 році служив снайпером у 95-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, помер після більш ніж 33-х місяців лікування наслідків тяжкого поранення.ю

27 липня 2014 року під час маршу колони на Савур-Могилу, десантники потрапили у засідку біля Торезу в Донецькій області. В бою Валентин дістав важке поранення у живіт від кулі снайпера.

"Під час маршу колони на Савур-Могилу, їхали, відірвалися трошки від колони через зламану техніку. Колона проскочила, ми потрапили у засідку", - розповідав про той трагічний день Валентин.

Спочатку він потрапив на операцію в Харківський шпиталь, але до того часу, за 9 годин, уже почався перитоніт. Чоловік переніс 8 операції у Харкові, Києві та Львові, втратив 40 кг ваги.

Коли стало зрозуміло, що допомогти в Україні неможливо, почався збір коштів на лікування закордоном.

Гроші надходили від сотень небайдужих, допоміг і "Фонд братів Кузьміних", тому в 2015 року Валентину зробили три операції в Ізраїлі, почався процес реабілітації, він мріяв повернутись на службу.



Про Валентина розповідають його побратими-"кіборги".

"Валентин Ковальский був ... молодим, сильним, здоровим і життєрадісним хлопцем. До війни відслужив термінову службу в армії, якраз у Донецьку, у військах МВС. Потім поступив на заочне навчання в Житомирський університет за фахом інженер-механік. Валентин узяв участь в АТО з перших днів. Ніколи не скаржився. Ще на початку весни стояв на Арабатській стрілці під Генічеськом у Херсонській області. Там тоді було дуже "гаряче". Потім його перекинули під Слов'янськ", - розповідає про його бойовий шлях Валерій Логінов з позивним "Аскольд".



Коли Валентина було поранено, батьки не змогли зв'язатися з сином упродовж трьох діб, запідозрили недобре. Про те, що Валя поранений, їх повідомила мати товариша по службі.

Снайперська куля калібру 7,62 міліметра (патрон СВД - снайперської рушниці Драгунова) увійшла до району стегна і, пробивши таз, прошила тіло наскрізь. Після чого, ударившись об металеву пластину бронежилета, рикошетом увійшла до черевної порожнини, пошкодивши кишечник, продовжує описувати ті події Валерій Логінов.

Життя Валентина обірвалося у житомирській лікарні, куди він потрапив після ускладнення.

Без сина, що пережив тяжкі випробування, залишилася мати та батько-інвалід, який пересувається на візочку.



До свого 26-го дня народження Валентин не дожив чотири дні.

Зі снайпером попрощалися у Житомирі, де базується його 95-та десантна бригада.



Церемонія прощання та панахида відбулася на площі Сергія Корольова біля пам'ятника С.П. Корольова. Потім траурна процесія попрямувала на військове кладовище на Смолянці для поховання і віддання військових почестей солдатові-героєві.