Померла учасниця армії ОУН-УПА, дисидентка та мисткиня Ольга Горинь

У Львові померла 90-річна Ольга Горинь – колишня бранка ГУЛАГу, українська дисидентка, діячка ОУН-УПА, мисткиня та дружина правозахисника й одного зі засновників Української Гельсінської групи Михайла Гориня.

Про її смерть в четвер, 11 лютого, повідомила журналістка Світлана Остапа у ФБ.

“Торік у жовтні їй виповнилося 90 років, й останні роки вони дуже хворіла. Це була страшна хвороба, до того ж пані Оля ще й потрапила в аварію. За що ці всі випробування випали на долю цієї тендітної, але напрочуд сильної духом жінки? Вона до останнього щось планувала, кажуть рідні, і була оптимісткою. На вісім років пережила свого чоловіка”, – повідомила Остапа.

Журналістка додала, що Ольга Горинь у радянські часи брала активну участь у підпільній боротьбі ОУН–УПА.

“Із групою однодумців-студентів та педагогів писала листи, статті, замітки та вірші, що викривали злочинну політику Сталіна і КПРС на теренах Галичини. Тиражувала й розповсюджувала підпільну літературу самвидаву”, – пише сучасна енциклопедія України.

Ольгу Горинь заарештували і засудили у 1952-му до 25 років таборів суворого режиму та п’ять років позбавлення прав.
Покарання відбувала в Комі АРСР потім у Казахстані. Звільнена 1956-му. Але сміливо до кінця життя протестувала проти порушення громадянських прав.

“Пані Оля закінчила Львівський університет (1961). Працювала у бібліотеці, вчителювала. Чекала із заслання свого чоловіка і виховувала двох дітей Оксану і Тараса. І була дуже талановитою мисткинею”, – написала Світлана Остапа.

Поділився спогадом про пані Ольгу й історик та журналіст Вахтанг Кіпіані.

“З нею було приємно спілкуватись, незважаючи на дистанцію у два покоління. Останній раз ми побачились випадково у Львові і вона запросила на зупу. Нагодувала як колись годувала мене студента, коли я вперше потрапив до їхньої з паном Михайлом квартири. А передостанній раз – це була презентація книги під час Львівського форуму видавців. Вона скромно сиділа в залі. Побачивши її, запросив до слова, щоб вона як людина, котра знає ціну табірним рокам, сказала кілька слів. Після того запропонував зробити спільне фото і вона кокетуючи сказала – нащо мені те фото. Ми обійнялись. Коли буваю у Львові, завжди іду з двірця пішки у центр. І завжди проходжу будинок, де жили Горині. Зупиняюсь перед брамою. І далі так робитиму, бо дуже любив цих неймовірних людей”, – написав він на ФБ.