«Лектор»-рекордсмен: спецпризначенець-снайпер ліквідував окупанта на відстані 2069 метрів
Снайпер підрозділу активних дій ГУР МО України з позивним “Лектор” знищив російського окупанта кулею калібру .338LM на відстані 2069 метрів. >>
Щаслива пара: Сергій та Катерина Ющенки. (Фото: Фейсбук Леся Менкуш-Мальків)
При виконанні бойового завдання, під час російського авіаудару 5 квітня по військовій частині на Чернігівщині загинула жінка – воїн, дружина героя - атовця Сергія Ющенка - Катерина.
Як інформує УМ, про це повідомили друзі загиблої у соцмережах, зокрема, 6 квітня у Фейсбуці відома волонтерка зі львівщинни Леся Менкуш-Мальків (одна із героїнь книги В. Розуменко «Нескорені»).
.
«А я згадую той день, коли вперше зустріла нашу дорогу Катрусю біля ліжка непритомного Сергія... Він спав після наркозу, а вона наче всім виглядом говорила - приб'ю кожного, хто наблизиться! Так левиці охороняють своїх поранених левів... Це вже потім ми полюбили цю колючу дівчинку, і дуже швидко розтопили її серце. Вона прийняла нас, притулилася, відчула щирість, повірила. Потім було повільне одужання Сергія, повернення до життя. Вона була незмінно поряд, і незмінно спопеляла поглядом кожного, хто потенційно міг прийти з недобрими намірами. Такою була по житті. Україна в її серці була такою ж цінністю, як і її щире світле кохання до цього красивого Воїна.
Пізніше ми довідалися історію цього кохання. Як 18-літня дівчинка з маленького луганського містечка пекла разом з мамою пиріжки і приносила хлопцям на позиції. Як там зустріла його, розвідника Сергія з Сумщини. Як покохала, і чекала, коли виходив на завдання. І як прийняла рішення їхати вслід за евакуаційним медичним бортом, коли його, важкопораненого, везли з поля бою то в один шпиталь, то в інший.
А потім був Львів. Наше знайомство і взаємна любов», - написала пані Леся.
Згадує волонтерка, як з однодумцями влаштовували в їхній палаті посиденьки. Часом до ночі сміялися, так, що персонал заглядав і втихомирював, а їм було добре і весело. І дуже щиро.
«А потім якось спала на думку божевільна ідея з весіллям... І було таке свято в шпитальному скверику, якого там не було ще ніколи. І не буде... Всі українські змі і не лише про це писали.
А Катруся плакала. Вона не звикла до такої уваги... Пізніше це фото з весілля, де вона плаче, чомусь взяла собі як основне... Я тоді запитала: чого ти, сонечко?, хоча добре розуміла, чому...
Було непросто... Боліли їй болі її коханого... Шукала ліки, розраду, і ховала свій смуток за сміхом...
А потім, коли він вже окріп і став самостійним, коли міг обходитися без її допомоги, пішла до війська замість нього. Бо це було її мрією», - продовжує розповідь пані Леся..
Лютий 2022 застав Катрусю в Егергодарі. Потім Охтирка. Московські виродки тоді дерлися на Київ, проїхавши їхню Сумщину. Я завмирала від страху за Сергія, за неї...
«Вона писала про потреби підрозділу, і я шукала надувні матраци, і якісь карабіни, і мазь від псоріазу... Називала її хлопців ведмедями, бо одного разу поклала в посилку маленького плюшевого ведмедика, і вони всі дуже раділи... Потім я клала тих ведмедиків в кожну посилку, і так в нас виник термін "Катруся і її ведмеді".
Вона завжди попереджала мене, коли була загроза ракетних атак... Просила, щоб були обережними, ховалися в укриття.
На мій день народження мені привезли розкішний букет вишневих троянд, і це було від них... Я молилася за неї, і за нього. А вчора... Зранку крик: "Пані Леся! Загинула моя КОХАНА ДІВЧИНКА, моя КАТРУСЯ! Підчас вчорашнього авіаудару .....".
Чернігівщина... Виродки поцілили туди, де вони несли службу, і четверо молодих і прекрасних птахів полетіли до неба... І наша світла сонячна пташка...
Все... Розпач і біль, і сльози, які скам'яніли в моєму серці... Якби пролилися, може б мені стало трохи легше. Але нема... Весь день думки про неї... Вчора їх всіх привезли додому. Труна закрита...
"Сергію, попроси, щоб хоч ручки її тобі показали. Ти їх впізнаєш... Так тобі буде легше. Це жорстоко, але ти сильний, ти зможеш". Не знаю, чи дозволять, чи є ці ручки... Ця ніч була їхньою останньою.
Сьогодні похорон, і буде він величним. І буде від нас великий прощальний букет ніжних троянд. "Зі Львова. Від тих, хто тебе любить". Прощай, наша рідна, наша ніжна, наша світла Катрусю, назавжди юна 25-літня ...», - у розпачі завершує Леся Мальків.
Як повідомляла УМ, герой України Дмитро Коцюбайло «Да Вінчі» загинув у бою під Бахмутом.
Снайпер підрозділу активних дій ГУР МО України з позивним “Лектор” знищив російського окупанта кулею калібру .338LM на відстані 2069 метрів. >>
Одразу після оприлюднення скандального розслідування "Української правди" щодо вимагання грошей і знущання над військовими у 211-ій понтонно-мостовій бригаді Сил підтримки ЗСУ головнокомандувач Олександр Сирський призначив перевірку. >>
Виконуючи бойове завдання в суботу, 14 грудня, загинув льотчик 299-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил Збройних сил України. >>
Актор театру та кіно Яків Ткаченко загинув на війні – він став на захист України ще в перші дні повномасштабного вторгнення росії. >>
Масштабну трансформацію, яка має вплинути на ситуацію на фронті на користь України, анонсував командувач Сухопутних військ ЗСУ Михайло Драпатий. >>
Велику партію допомоги від громади Києва – дев’ять автівок та дрони, мер Києва Віталій Кличко передав батальйону "Ахіллес". >>