Російська пропаганда: вплив та слабкі місця

Щодня ми зіштовхуємось із тисячами фейкових новин, інформаційних вкидами, тощо. Сумнозвісна російська пропаганда має чітку та прораховану  систему впливу на підсвідомість людини, про це свідчать мільйони «зомбованих» жителів рф.

Величезна інформаційна машина, що працює 24 години на добу, сім днів на тиждень, поряд із елементами контролю та залякуванням населення, фактично змушує людей мислити у вигідному для політичного керівництва рф напрямку.

Проте успіхи російської пропаганди значно знизились після введення так званої «спеціальної воєнної операції». Ворог дезорієнтувався відсутністю підтримки місцевого населення на нових окупованих територіях. Це збило його з пантелику та зіграло на нашу користь.

Варто проаналізувати проблеми основних наративів та прикладів ведення інформаційного протистояння противником, щоб помітити ряд проблем росії в інформаційно-пропагандистському супроводі «спецоперації».

Проблеми росіян у даному аспекті розпочались ще 24 лютого, коли ворог перетнув державний кордон України. Тоді влада та ЗМІ рф не зуміли довести послідовність та логічність вторгнення у незалежну державу не лише українцям, у домівку яких прийшла війна, а й міжнародній спільноті, яка висловила беззаперечну, майже одностайну позицію різкого засудження таких дій.

Зусилля російських пропагандистів для переконання  людей у необхідності саме такого вирішення конфронтації не викликали довіри. Сумнозвісні телеканали «Россия 24», «RT», «РИА Новости» постійно прокручували політичні ток-шоу та дебати на цю тематику.

Проте фальшиві думки та пропагандистські прийоми не зіграли важливої ролі у формуванні суспільної думки щодо такого нібито єдино можливого перебігу подій. Люди виявили масову недовіру до російських ЗМІ. Ідея та привід для вторгнення до нашої країни виглядали повною нісенітницею, тому українське суспільство різко негативно відреагувало на тези про необхідність превентивного удару, визволення України із «кайданів нацизму» та «фашизму». Через що псевдо герої, російські вбивці, неочікувано зустріли величезний опір мирного населення, коли прийшли на нашу землю.

Наступним фактором невдачі російських інформаційних заходів стала позиція представників культурної еліти та лідерів думок. Попри ведення тотального інформаційного контролю, деяка частина популярних осіб все ж висловлювали власну думку під тиском суспільства. Їхнє ставлення до конфлікту суперечить основним наративам російської пропаганди, що перешкоджало інформаційній роботі з населенням.

Такі відхилення створюють враження строкатості позицій загальної думки населення, розділяють суспільство. Це стає на перешкоді умовам російських пропагандистів для впливу на масову свідомість. До наведених аргументів можна використати заяву відомого російського  відеоблогера Юрія Дудя, який є популярним на теренах українського YouTube.

Після початку повномасштабного вторгнення військ рф він висловився так:

«Міноборони Росії стверджує, що знищує за допомоги високоточної зброї лише військові об’єкти противника, але в Україні, за даними ООН, вже більше 100 загиблих мирних жителів, сотні поранених, більш ніж 350 000 біженців і невідомо скільки тисяч – в бомбосховищах».

Також один з відомих підприємців Олег Тіньков  доволі різко висловив свою позицію в «Instagram» відносно рішень та дій Кремля: «Я не бачу жодного бенефеціара цієї божевільної війни! Гинуть невинні люди та солдати».

Зауважимо, що «Instagram» на росії є визнаною екстремістською та забороненою соціальною мережею.

Така поведінка публічних осіб спонукає громадян росії до роздумів та надає підґрунтя для свідомого волевиявлення населення, що не прагне споживати нісенітниці з телебачення. Воно поступово починає порівнювати інформацію, надану зарубіжними та російськими ЗМІ, і коли виникають протиріччя у вказаних фактах, люди поступово усвідомлюють суть проблеми. Це вкотре сповільнює та перешкоджає поширенню російської пропаганди.

Ще одна складова поданого питання – нерозуміння жителями постраждалих територій післявоєнного майбутнього. В населення виникають питання щодо їхнього майбутнього життя на окупованих територіях та «визвольного» характеру воєнних дій. Російська пропаганда неспроможна пояснити необхідність «спеціальної воєнної операції» та донести поняття «денацифікації».

 Отже, підсумуємо: російська пропаганда досить потужна, але її слабкими місцями є непослідовність, несвоєчасність інформаційних дій та відсутність їхньої належної підтримки. Відтак, можемо зрозуміти сутність російської пропаганди, та надалі ефективніше протидіяти їй. Це дозволить нам бути більш обачливими.

Бережіть себе та Україну. Слава Україні!

Мирослав РЯБОКІНЬ