13 історій: загиблі герої вересня

 Унаслідок бойових дій загинули й померли від ран 13 воїнів. Наймолодшому був 21 рік, найстаршому – 47.

Про це повідомляє УМ.

Серед них – десять військовослужбовців Збройних сил, троє – Національної гвардії України. Два офіцери, 11 – солдати і сержанти.

Найбільших втрат зазнала 36-та бригада морської піхоти ВМС ЗСУ імені контрадмірала Михайла Білинського на маріупольському напрямку – троє полеглих. Два бійці загинули в 53-й механізованій бригаді під Горлівкою, зокрема “айдарівець”.

По сім військовослужбовців полягли на Донецькому й Луганському напрямках.

                                                  Олександр Грицаюк

47-річний боєць 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила сержант Олександр Грицаюк отримав мінно-вибухове поранення, яке стало для нього смертельним, ще 25 серпня під Мар’їнкою на Донеччині. Олександр помер через тиждень, 1 вересня.

Поховали бійця в рідному селі Сарни. Залишилися мати, дружина та четверо дітей.

                                                                                         Андрій Проценко

2 вересня життя Андрія Проценка обірвала куля ворожого снайпера… Сталося це по дорозі на пост біля Водяного Донецької області. За годину, близько п’ятої ранку, Андрій помер на руках медиків, не доїхавши до лікарні. 

Він народився 30 вересня 1994 року на Вінниччині, в селі Бохоники Вінницького району, де прожив усе життя — до армії.

Односельці згадують його як дуже доброго, спокійного хлопця, побратими по службі — як надійного товариша і мужнього воїна, здатного на героїчні вчинки.

Поховали Андрія Проценка в Бохониках. Залишилися батьки та сестра.

                                                                                          Едуард Шахов “Шах”

Молодший сержант, парамедик, командир відділення 3-ї роти 2-го батальйону ОЗСП “Азов” НГУ Едуард Шахов народився 12 грудня 1993 року в селі Долинському на Херсонщині. Життя Шаха, який назавжди залишився 25-річним, обірвала куля снайпера, яка влучила фактично в серце. Сталося це 4 вересня о 18:33 на Світлодарській дузі, поблизу селища Зайцеве на Горлівському напрямку. Бійця встигли доправити до лікарні Бахмута, але всі зусилля медиків виявилися марними — за годину поранений помер.

Євген став останньою втратою “Азову” перед виходом на ротацію (бійці ОЗСП тримали оборону та атакували на Світлодарській дузі та в районі Горлівки з початку лютого 2019 року).

                                                                      Михайло Ткачишин

Сержант, гранатометник 5-ї роти 2-го мехбатальйону 53-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Михайло Ткачишин загинув 5 вересня: близько 20:30 під час виконання бойового завдання в районі на захід від окупованої Горлівки в нього поцілив снайпер.

Поховали бійця у Херсоні. Залишилися батьки і п’ятирічний син.

                                                                                Микола Обуховський

Прапорщик, технік-препарист парашутно-десантної служби 1-го окремого батальйону морської піхоти 36 обрмп ім. контр-адмірала Михайла Білинського, Микола Обуховський воював фактично з перших днів бойових дій на Сході. 

Прапорщик Обуховський намагався витягти з-під обстрілу юного товариша по підрозділу Олександра Лінчевського, але став жертвою того самого снайпера, роботу якого бойовики прикривали обстрілом зі стрілецької зброї та ВКК.

Обоє морпіхів померли під час медичної евакуації, отримавши смертельні поранення в голову та шию. 

Поховали Миколу Обуховського в селі Луч Вітовського району Миколаївщини. Залишилися мати, сестра, дружина і дворічна донька.

                                                                                      Олександр Лінчевський

Сашкові Лінчевському був усього 21. Матрос, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмової роти 1-го батальйону морської піхоти 36-ї бригади морської піхоти імені Білинського.

11 вересня близько 23:00 в районі села Павлопіль Волноваського району на півдні Донеччини Олександр отримав смертельне кульове поранення під час обстрілу українських позицій зі стрілецької зброї та крупнокаліберних кулеметів, яким російські найманці прикривали роботу свого снайпера. Намагаючись витягнути товариша з-під обстрілу, загинув і його побратим Микола Обуховський…

                                                                                        Валерій Шатурський “Череп”

Молодший сержант, снайпер батальйону спеціального призначення “Донбас” 15-го окремого полку Нацгвардії Валерій Шатурський народився 20 січня 1974 року в Чорнобаївці Білозерського району на Херсонщині. Мешкав у Хмельницькому.

Близько 15-ї години 12 вересня під час обстрілу позицій батальйону в Донецькій області Валерія смертельно поранив снайпер з боку так званої “ДНР”.

Поховали бійця в Маріуполі, де мешкають його рідні. Залишилися дружина та діти.

                                                                             Михайло Цимбалістий

Михайло Цимбалістий народився 29 липня 1985 року в селі Увисла Гусятинського району Тернопільської області, останнім часом мешкав у Тернополі. 

На війні майор Цимбалістий — фактично від самого її початку в 2014-му, брав участь у багатьох ключових боях. Служив у 74-му окремому розвідбатальйоні ЗСУ, був нагороджений найвищою відзнакою воєнної розвідки України — нагрудним знаком “Зірка слави”.

Оскільки Цимбалістий був розвідником, офіційних даних про місце та обставини його загибелі не розголошували. За інформацією маріупольських ЗМІ, воїн загинув поблизу Павлополя на півдні Донеччини від кулі снайпера. Під час прощання з офіцером Цимбалістим на хресті вказано дату смерті – 14.09.2019.

Поховали Михайла на Алеї слави Микулинецього кладовища в Тернополі. Залишилися батьки, сестра, брат — підполковник ЗСУ та дружина.

                                                                                  Максим Кондратюк

14 вересня в Харківському військовому госпіталі внаслідок важких поранень помер старший сержант Максим Кондратюк, військовослужбовець 8-го окремого полку спецпризначення ЗСУ. Він боровся за життя чотири дні. 10 вересня Максимова група поверталася з виконання бойового завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил на Луганщині.

У бойових діях на Сході брав участь з травня 2014 року. Поховали старшого сержанта Кондратюка на центральному міському кладовищі Красилова. Залишилися батьки, дружина і донька.

                                                                             Владислав Рой

Владислав Рой народився 30 серпня 1994 року в селі Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області, мешкав також у Запоріжжі.

Прийшов на контракт із ЗСУ навесні 2019 року, після служби в теробороні. Солдат, стрілець-помічник гранатометника у складі 3-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” 53 омбр.

У ніч на 17 вересня, близько 3:00, на Горлівському напрямку в районі селища Південне бойовики обстріляли опорний пункт “айдарівців” з РПГ. Від отриманих осколкових поранень 25-річний Рой загинув.

                                                                             Андрій Сторожук

Андрій Сторожук був призваний до війська в четверту хвилю мобілізації, навесні 2015 року. Брав участь в антитерористичній операції на Сході. А менш ніж через два роки після звільнення з армії, у січні 2018 року, повернувся в ЗСУ — тепер уже на контракт.

Андрій Сторожук народився 26 лютого 1992 року в селі Педоси Хмільницького району на Вінниччині. А обірвала його життя куля снайпера 24 вересня 2019-го поблизу Мар’їнки. У Андрія залишився дворічний син.

                                                                              Олександр Марків “Сумрак” / “Чумак”

Старший лейтенант 38-річний Олександр Марків — перша бойова втрата в бригаді швидкого реагування (4-та бригада оперативного призначення) Нацгвардії, створеної 2016 року за стандартами НАТО. Тож на похорон в Обухів 30 вересня приїхали десятки військовослужбовців 4 БрОП на чолі з комбригом.

Це було незвичайне поховання ще й тому, що воїна проводжали в останню путь не лише сотні земляків, а і його численні побратими по військово-історичному клубу. Почесний салют біля могили віддавали рота почесного караулу НГУ та реконструктори у строях вояків УНР.  Ховали Сашка в закритій труні…

Олександр Марків народився 6 серпня 1981 року в місті Обухів на Київщині. Юрист, менеджер, митний брокер, фахівець з логістики.

27 вересня близько 17-ї години під час ворожого обстрілу позиції бригади на Світлодарській дузі Сумрак отримав страшне поранення в обличчя. Воно виявилося смертельним: близько 19:30 Олександр помер під час операції в міській лікарні Світлодарська.

                                                                                        Володимир Аджавенко “Аджа”

Старший сержант, військовослужбовець розвідувального підрозділу 56-ї окремої мотопіхотної бригади Володимир Аджавенко народився 20 травня 1995 року на Донеччині — в Маріуполі. Захищати свою малу батьківщину від окупанта пішов, коли ще не виповнилося й 20. Був розвідником-навідником батальйону спецпризначення “Донбас” Нацгвардії, пройшов бої біля Широкиного й Мар’їнки. Згодом підписав контракт на службу в 56-й мотопіхотній бригаді ЗСУ.

11 вересня близько 1-ї години дня поблизу селища Піски на Донеччині ворожий снайпер поцілив Володимиру в голову. З надзвичайно тяжким наскрізним пораненням бійця гелікоптером доправили до Дніпра в лікарню імені Мечникова, хірурги якої провели надскладну операцію. Володимир помер 28 вересня близько 23:30.

Вічна пам’ять полеглим воїнам України..

Як повідомляла УМ, 8 військових загинуло впродовж серпня на фронті України