31-річна сержант Ірина Вебер працює в черкаській обласній поліції кінологом-вибухотехніком. На Черкащині вона є першою жінкою, яка почала служити в цьому спецпідрозділі. До цього працювала в патрульній поліції.
"В мої обов’язки входять пошуки вибухівки. Тож разом із бельгійською вівчаркою Малінуа обстежую територію перед проведенням різних масових заходів. Поки не знаходила вибухівку, траплялися лише хибні виклики про замінування", - розповідає Ірина.
Вона каже, коли обстежує місце ймовірного закладення пристроїв, не має на собі якогось спеціального екіпірування. Лише бронежилет. Це вже сапери працюють у броньованому костюмі й шоломі.
Першим її бойовим виїздом був виклик до нібито замінованої адмінбудівлі. Шукали вибухівку близько години. На щастя, повідомлення виявилося хибним.
"Ці об’єкти, до речі, "мінують" найчастіше. Під час обстеження я не маю права нічого чіпати. Якщо собака відшукала пристрій, тоді викликаю сапера", - пояснює Ірина Вебер.
І додає, рідні її вибір підтримали. Навіть не намагалися відмовити йти працювати кінологом-вибухотехніком, бо знають, що все в житті вирішує сама.
Поліцейська працює по всій Черкащині. На обстеження також немає часових рамок. Адже будівля може бути різною по квадратурі. Як би це голосно не звучало, але ця професія не для тих, хто чогось боїться.
"Розумію, що трапитися може будь-що. Потрібно бути морально готовим. Я себе до цього налаштовувала три роки", - каже Вебер.
За її словами, праця вибухотехніків є не лише напруженою. Трапляються й кумедні ситуації, коли виявили картонний ящик. Обережно відкрили. А там - маленька миша.
Ірина зізнається, така робота змінює свідомість у певному розумінні. Навіть у позаробочий час, просто йдучи по вулиці, звертає увагу на якісь ящики чи валізи. Раніше такого не помічала за собою.