Загиблі герої війни та їх історії: жовтень 2018 року

Дванадцять військових загибли або померли від поранень - такими були бойові втрати Збройних сил України в жовтні. Один з них помер від ран, отриманих ще 2015 року.

 

Серед героїв, які відійшли - одна дівчина, 19-річна Олеся Бакланова - стрілець, воїн та одна з тих, хто віддав життя за Україну перед Днем захисників Вітчизни.

 

Луганчанка загинула 10 жовтня. Тієї чорної середи Україна втратила одразу чотирьох армійців, ще троє були поранені.

 

Серед 11 українських "двохсотих" жовтня одразу сім - жертви ворожих снайперів. По двоє військових загинули внаслідок ворожих обстрілів і підривів на мінах.

 

Згадаймо полеглих поіменно.

 

1. Олексій Влодарський "Скіф". 15 грудня 1981 - 02 жовтня 2018.

 

Сержант, навідник 1-ї штурмової роти 24 ОШБ "Айдар" 53 ОМБр.

 

 

Народився в селищі Гранітне Малинського району на Житомирщині. Відвідував музичну школу, грав на баяні, писав вірші та пісні. Навчався у Малинському лісотехнічному коледжі, але навчання не закінчив. В 2000-2001 проходив строкову службу у 441-му вертолітному полку в Коростені. З 2010 працював машиністом екскаватора на щебеневому заводі.

 

У 2014 був мобілізований до 1 ОТБр як доброволець. У подальшому тричі підписував піврічні контракти.

 

Загинув від кулі снайпера поблизу села Кримське (Новоайдарський район). Похований в селищі Гранітне. Батьки померли, залишились сестра і брат.

 

2. Юрій Фешко "Хом’як". 01 травня 1994 - 09 жовтня 2018.

 

Старший солдат, командир бойової машини - командир відділення 1-го взводу 7-ї "шаленої" роти 3-го механізованого батальйону 72 ОМБр.

 

 

Народився в Оленівці Магдалинівського району на Дніпропетровщині. Займався спортом, неодноразовий чемпіон району, області, захищав честь школи у змаганнях з футболу, легкої атлетики. Закінчив Кам'янський коледж фізичного виховання (м. Кам'янське) за фахом вчителя фізичного виховання.

 

Строкову службу проходив у Нацгвардії в Павлограді, в грудні 2016 вступив на військову службу за контрактом в ЗСУ. Пройшов бої за Авдіївку, зокрема, на опорному пункті "Зеніт" неподалік Донецького аеропорту. Планував вчитися та отримати офіцерське звання.

 

Загинув від кульового поранення у грудну клітку внаслідок обстрілу з кулемету ДШК на "Світлодарській дузі". Похований в Оленівці. Залишились батьки, брат і наречена.

 

3. Роман Магас. 17 травня 1991 - 10 жовтня 2018.

 

Солдат, номер обслуги зенітного артилерійського відділення взводу охорони 223 ЗРП ПвК "Захід".

 

 

Народився в селі Баня Лисовицька Стрийського району на Львівщині. У 6 років втратив матір. Закінчив Стрийське ПТУ № 34 за фахом техніка-будівельника. У серпні 2014 добровольцем прийшов до військкомату та підписав контракт на військову службу у Повітряних силах, неодноразово відряджався до інших з'єднань в зону АТО, в липні 2018 поїхав у четверте відрядження - до 128 ОГШБр, на посаду гранатометника.

 

Загинув 10 жовтня 2018 року близько 9:00 під час виконання бойового завдання поблизу с. Гранітне (Волноваський район) внаслідок підриву на мінно-вибуховому пристрої. Похований в с. Баня Лисовицька. Залишились батько, сестра, дружина та дитина.

 

4. Сергій Дронов. 20 жовтня 1997 - 10 жовтня 2018.

 

Солдат, оператор радіолокаційної системи 548-ї окремої радіолокаційної роти 115-го радіотехнічного батальйону 138 РТБр.

 

 

Народився в місті Чигирин на Черкащині. У вересні 2013 вступив до Чигиринського професійно-технічного ліцею № 17 на спеціальність "Оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних систем; налагоджувальник технологічного устаткування. Не закінчивши навчання 25.02.2016 вступив на військову службу за контрактом, з 15.04.2016 служив у Повітряних силах. 15.01.2017 був відряджений до 14 ОМБр в Луганську область, навідник протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону. У липні 2018 відряджений до 128 ОГШБр в зону ООС, стрілець 5-ї роти 2-го батальйону.

 

Загинув близько 9:00 під час виконання бойового завдання поблизу села Гранітне (Волноваський район) внаслідок підриву на мінно-вибуховому пристрої, - від численних осколкових поранень помер під час транспортування до лікарні. Похований у Чигирині. Залишились мати і брат.

 

5. Олеся Бакланова "Леська". 11 січня 1999 - 10 жовтня 2018.

 

Солдат, стрілець 1-го механізованого батальйону 92 ОМБр.

 

 

Народилася в селі Караван-Солодкий Марківського району на Луганщині. Любила техніку і мотоцикли. Навчалася у Старобільському коледжі ЛНАУ, спеціальність "Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва". У 18 років перевелась на заочну форму навчання і вступила на військову службу за контрактом. Пройшла підготовку на полігоні у Старичах, воювала в районі Мар'їнки та Авдіївки. Збиралась їхати складати сесію.

 

Загинула близько 20:00 на бойовій позиції Шахта "Бутівка", у 300 метрах від позицій противника. Смертельне кульове поранення отримала, коли визирнула з бійниці для огляду бойових позицій через прилад нічного бачення. Похована в селі Караван-Солодкий. Залишились батьки і брат.

 

6. Павло Стоянський "Маріуполь". 03 лютого 1989 - 10 жовтня 2018.

 

Старший солдат, стрілець 1-го відділення 2-го взводу 2-ї роти мотопіхотного батальйону (колишній 1 ОМПБ "Волинь") 14 ОМБр.

 

 

Народився в Маріуполі. Був єдиним сином у матері, яка виховувала його сама. Після закінчення ПТУ працював за фахом - сантехніком.

 

13 жовтня 2016 підписав контракт на військову службу у 1 ОМПБ "Волинь", був кулеметником 3-ї роти. Першу ротацію пройшов на Луганщині з грудня 2016 по листопад 2017, зокрема, у Станиці Луганській. 21.04.2018 знову вирушив на фронт.

 

Загинув біля хутору Вільний, що на околицях населеного пункту Золоте-4 (входить до складу м. Золоте Попаснянського району), від смертельного поранення у черевну порожнину кулею снайпера. Похований у Маріуполі. Залишилась мати.

 

7. Антон Моспан "Тигр". 24 грудня 1991 - 15 жовтня 2018.

 

Старший сержант, командир бойової машини - командир відділення 8 ОГШБ 10 ОГШБр.

 

 

Народився в місті Умань на Черкащині. В подальшому мешкав в Черкасах. Займався боксом. Закінчив Черкаський професійний автодорожній ліцей. 10 листопада 2015 був призваний на строкову військову службу, курсант 169 НЦ "Десна".

 

01 брезня 2017 підписав контракт. Загинув вдень від поранення у голову кулею снайпера, під час пересування на опорному пункті в ході вогневого зіткнення поблизу с. Кримське (Новоайдарський район). Похований у Черкасах. Залишились батьки і брат.

 

8. Юліан Циганко "Таклбері". 12 вересня 1975 - 16 жовтня 2018.

 

Головний сержант взводу - командир відділення 3-го механізованого батальйону 24 ОМБр.

 

 

Народився у Львові. Здобув професію столяра. До війни працював на залізниці - ремонтував залізничні колії; працював в деревообробному цеху, опанував фах сантехніка.

 

У травні 2014 пішов добровольцем у 3-й батальйон територіальної оборони "Воля" (спочатку був кухарем господарчого відділення). Воював біля Луганська, звільняв місто Щастя.

 

Демобілізувався 4-го червня 2015, а 17 серпня 2015 вдруге пішов на фронт, у 24 окрему механізовану бригаду, пройшов бої за Бахмутку: Кримське, Трьохізбенка. З листопада 2015 перебував на лікуванні після тяжкого поранення. Інвалід війни ІІ групи.

 

Помер 16 жовтня 2018 року о 8:10 у Головному військовому госпіталі міста Київ, внаслідок тяжкого поранення на бойовому чергуванні біля села Кряківка Новоайдарського району 17 листопада 2015, і 35 місяців боротьби за життя, - ворожі кулі вразили печінку та кишківник, з того часу перебував на лікуванні, переніс понад 40 операцій, 10 вересня 2018 повернувся з лікування у Відні (Австрія), до київського шпиталю. 4 жовтня в стані коми був переведений до реанімації, 16 жовтня помер.

 

Похований у Львові, на Личаківському цвинтарі на Полі почесних поховань № 76. Рідних немає.

 

9. Андрій Бойко. 19 травня 1998 - 16 жовтня 2018.

 

Солдат, номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону 28 ОМБр.

 

 

Народився в місті Лубни на Полтавщині. Закінчив Лубенський фінансово-економічний коледж ПДАА. На військовій службі за контрактом - з лютого 2017.

 

Загинув близько 22:00 від поранення у голову кулею снайпера поблизу м. Мар'їнка. Похований у Лубнах. Залишилась мати.

 

10. Павло Білік. 29 липня 1980 - 16 жовтня 2018.

 

Солдат, стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 28 ОМБр.

 

 

Народився в селі Костичани Новоселицького району на Буковині. Після строкової служби у 2001-2004 працював в ДСО при УМВС в Чернівецькій області на посаді охоронця. У вересні 2008 року переїхав на постійне місце проживання в селище Томашпіль (селище Горишківське) на Вінничині. З 2009 по 2017 працював в КП "Томашпільводоканал". На військовій службі за контрактом - з 2-го жовтня 2017.

 

Загинув від смертельного поранення кулею снайпера поблизу міста Мар'їнка. Похований на новому кладовищі смт Томашпіль. Залишилися батьки та донька-десятикласниця.

 

11. Олександр Ур. 23 грудня 1984 - 23 жовтня 2018.

 

Старший солдат, гранатометник 2-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 15 ОГПБ 128 ОГШБр.

 

 

Народився в селі Есень Ужгородського району Закарпатської області. Етнічний угорець, виріс у селі на самому кордоні з Угорщиною. До війни працював будівельником. З 17 травня 2016 року проходив військову службу за контрактом. Воював у Широкиному, на Шахті Бутівка, в районі Горлівки.

 

Загинув від кулі снайпера у Волноваському районі поблизу Старогнатівки. Похований у селі Солодководне Розівського району Запорізької області, де мешкає родина. Залишилися дружина та однорічна донька.

 

12. Дмитро Дарій. 25 жовтня 1971 - 27 жовтня 2018.

 

Солдат, навідник гірсько-штурмової роти 8 ОГШБ 10 ОГШБр.

 

 

Народився в селі Сергії Путильського району на Буковині. На протязі 1985-1990 років навчався у Київському спортивному інтернаті фізичного виховання. У 2006 закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України. Учасник Революції Гідності. З 14-го серпня 2014 року по 1-ше вересня 2015 року проходив службу за мобілізацією у 80 ОАеМБр, з 15-го жовтня 2014 - в зоні АТО. 21-го вересня 2018 підписав контракт із ЗСУ.

 

Загинув у ніч на 28 жовтня від кулі снайпера в ході бою поблизу села Кримське (Новоайдарський район), від тяжкого поранення в обличчя, помер на місці. Похований в селі Суховерхів Кіцманського району на Буковині. Розлучений, дітей немає, залишилася мати.