Є у прокурорства початок...

До ста днів Генпрокурора Луценка ще далеко. Але Юрій Віталійович, четвертий за два останні постреволюційні роки очільник Різницької, не може собі дозволити задовгу «прелюдію». В ідеалі він мав би продемонструвати реформаторський дух уже за годину після вікопомного голосування в Раді. Дещо Луценко й справді робить, але чи те, що від нього очікують.

Програма-мінімум

Говорячи про свої плани, Юрій Луценко назвав декілька позицій. Серед них — створення ще однієї структури, Генеральної інспекції, яка «буде чистити зрадників і корупціонерів у самій прокуратурі». Для «зрадників та корупціонерів», нагадаймо, в Україні існує Національне антикорупційне бюро (не кажучи вже про інші органи правопорядку). До речі, НАБУ та його голова Артем Ситник нещодавно були героями однієї з публікацій в «УМ», у якій видання підкреслювало: запитань до НАБУ багато, а от ефекту від існування цієї інституції — мало. Втім, можливо, Генеральна інспекція «зачистить» те, що не вдається подолати НАБУ.

Також Луценко заанонсував відновлення співпраці з громадською організацією «Реанімаційний пакет реформ» та появу місії ФБР у структурі ГПУ. Але найголовніше з того, чого пообіцяв добитися Луценко, торкається двох напрямів.

«Одним із перших кроків буде реалізація закону про люстрацію, згідно з яким декілька сотень працівників прокуратури мають бути звільнені зі своїх посад. Закон один для всіх, і прокуратура має почати це гасло з себе. Звичайно, я проведу нараду з усіма силовиками для координації діяльності оперативних та слідчих підрозділів, бо стан злочинності в Україні є більш ніж критичний», — сказав Луценко.

Другий після люстрації напрям — це карне переслідування як Януковича та його «Сім’ї», так і тих, «хто зрадив Батьківщину в Криму, Донецьку та Луганську», говорить Генпрокурор. Отож очищення кадрів та покарання злочинців — перші пункти порядку денного новообраного глави ГПУ. Загалом це добре підґрунтя для початку роботи, однак проблема в тому, що реалізація такого плану докорінно відрізняється від первісного задуму.

100 днів на «виправлення»

Якщо говорити про люстрацію, то тут у Генерального прокурора «щось пішло не так» від самого початку. «Свій перший іспит — чистку прокуратури від одіозних особистостей — Луценко провалив. Дає їм «сто днів». А чому не рік чи два?» — запитує депутат Сергій Лещенко, найбільший критик нового «господаря» Різницької.

Ідеться про відтермінування масових звільнень на теренах ГПУ, про яке оголосив Луценко. «Я міг би отримати купу «лайків», якби зараз звільнив усіх тих, до кого є достатньо зауважень. Але це буде не професійний крок. Тому що заміна керівника слідства — це 2-3 місяці згаяного часу, поки людина ввійде в курс тисяч томів кримінальних проваджень. А суспільство справедливо вимагає дати результат ще на позавчора, — парирує Луценко. І додає: — Вони отримають сто днів, щоб довести до суду все, що може бути доведено протягом цього строку. І оцінювати ефективність слідчих підрозділів я буду через сто днів. За цей час сподіваюсь підготувати й нові прізвища».

«Якщо чесно, це просто на голову не налазить! Навскидку, найодіозніші прізвища: Столярчук, Сус, Божило, прокурор Києва Валендюк. Усі вони ходять під «смотрящим» Грановським. Хай живе незалежний від Банкової Генпрокурор!» — обурено коментує ситуацію Сергій Лещенко.

Логіку Луценка (якщо абстрагуватися від політичної складової) зрозуміти дійсно непросто. Звільнення людей, які не впоралися з поставленим завданням, Юрій Луценко називає «непрофесійним кроком». У такому разі, що є професійністю? Дивні тет-а-тети з суддями та прокурорами нардепа від БПП Олександра Грабовського, котрого Лещенко згадує у своєму коментарі?

Свій до свого по своє

Другий заявлений Луценком пункт плану — доведення до логічного фіналу справ по Януковичу та його поплічниках — теж набув несподіваного забарвлення. «УМ» уже писала про те, як на рішення Луценка передати економічні злочини «Сім’ї» у відання військової прокуратури гостро відреагував усе той-таки Сергій Лещенко.

«Для тих, хто не розбирається, це нічого не означає. Але я розбираюся. І скажу вам — це означає, що Луценко збирається забрати в Горбатюка з Управління спеціальних розслідувань справи щодо найбільш «жирних» соратників Януковича, які перебувають у санкційному списку ЄС. Напередодні Луценко писав, що віддає їх у військову прокуратуру прокурору Жербицькому! Якщо забули, я нагадаю: це близький до Медведчука слідчий, який за часів Потебенька вів справи на Тимошенко, за що отримав звання і блага.

Таким чином буде досягнута головна мета. Багато соратників Януковича вже давно проінвестували закриття справ проти себе, Столярчук із Шокіним багато разів намагалися зламати Горбатюка, щоб він «увійшов у становище». У підсумку, Шокіну й Столярчукові не вдалося, і вони рік вставляли Горбатюку палиці в колеса. А тепер прийшов Луценко — і легким рухом руки передає справи «санкційного списку» Жербицькому. А для прикриття цієї операції використовували зустріч з адвокатами сімей Небесної сотні. Те, що не міг зробити Шокін за рік, Луценко зробив за тиждень!» — обурюється нардеп.

Стосунки Генпрокурора Юрія Луценка та начальника Управління спецрозслідувань ГПУ Сергія Горбатюка дійсно складаються непросто. Горбатюк скаржиться на тиск iз боку заступників Генпрокурора Юрія Севрука та Юрія Столярчука, а також на невтручання Луценка в цю ситуацію. «Жодних кроків не було зроблено для того, щоб це усунути. А це відбивається на тих розслідуваннях, які проводяться нами», — заявив Сергій Горбатюк в ефірі «Громадського радіо».

Утiм публічно Юрій Луценко обіцяє своєму підлеглому всебічну підтримку. І навіть відгукується про нього цілком компліментарно. «Він настільки добрий працівник, що не вміє вимагати для себе благ. А вони йому потрібні. Не йому, а групі... Безумовно, треба збільшити технічну підтримку, ресурси. Вимога тільки одна — ретельно, так, щоб ні один європейський суд не засумнівався у результативності, завершити справу не пізніше початку осені». Сам Горбатюк у відповідь на це коментує, що жодні кінцеві терміни розслідування кримінальних справ він озвучити не береться.

«Дуже добрий працівник»

Тим часом відомий журналіст-розслідувач Володимир Бойко наполягає, що оспіваний Лещенком Сергій Горбатюк не вартий тих додаткових «благ», які він буцімто не вміє просити для себе і які йому пообіцяв Генпрокурор Луценко. Свою думку Бойко доводить iз цифрами в руках.

«Управління спеціальних розслідувань було утворено у складі Головного слідчого управління Генпрокуратури 8 грудня 2014 року, щоб у межах одного слідчого підрозділу розслідувати злочини, скоєні владною верхівкою часів Януковича. Зокрема, в це управління були передані справи, відкриті у зв’язку з убивствами й заподіянням тілесних ушкоджень учасникам акцій протесту та співробітникам правоохоронних органів під час зіткнень у центрі Києва; справи щодо суддів, слідчих і прокурорів, які затримували й арештовували учасників акцій протесту; а головне — так звані економічні справи стосовно колишніх високопосадовців.

Задля цього у структурі цього управління було утворено чотири відділи, один iз яких мав займатися так званими «справами Майдану», два — розслідувати економічні та службові злочини колишніх можновладців, і ще один відділ є аналітичним, до складу якого входять економісти й навіть психолог. Штатна кількість співробітників Управління спеціальних розслідувань — 145 осіб, а з урахуванням прикомандированих слідчих і прокурорів — понад 200 (!).

І які ж результати продемонструвало Управління спеціальних розслідувань за півтора року невтомної роботи? Результати фактично дорівнюють нулю. Так, наприклад, у 2015 році управлінням до суду було направлено лише 13 обвинувальних актів (у тому числі два — з угодами про примирення) стосовно 25 осіб, з яких 11 колишніх працівників органів внутрішніх справ, шестеро «тітушок», троє колишніх народних депутатів та один учасник акції протесту. Але й при такому мізерному навантаженні Горбатюк примудрився паралізувати роботу своїх підлеглих, кримінальні провадження не розслідуються, переважна більшість iз них узагалі зупинена», — пише Бойко.

Прикметно, що Юрій Луценко має цілком толерантне ставлення як до Горбатюка, так і до іншої сторони конфлікту, тобто до старої прокурорської гвардії, на звільненні котрої нині багато хто наполягає. До Юрія Луценка не буде довіри, поки зберігається статус-кво, вважає голова правління «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін. «Столярчук, Севрук, Говда, руками яких Шокін не лише убив наш історичний шанс на реформу прокуратури, а й поховав справи поплічників Януковича. Поки ці троє людей на посадах, немає сенсу обговорювати щось інше. Бо вони троє — кров і плоть цієї корупційної прокурорської системи», — підкреслює Шабунін.

«Я маю працювати з тими, хто є, на зарплату, меншу, ніж у їхніх критиків», — відповідає на подібні закиди Юрій Луценко. «В мене нема можливості витрачати час на задоволення вимог громадського сектору», — жорстко додає він.

Створення антуражу

І все-таки зовсім осторонь останніх трендів Луценко бути не може. «Громадський сектор» буде представлений в оточенні Генпрокурора правозахисницею та відомою адвокатесою Валентиною Теліченко — вона стане заступницею голови ГПУ з питань реформ.

Інший популярний напрям — запрошення на роботу іноземців — теж не залишений Луценком поза увагою. На посаду голови конкурсної комісії, що проводитиме відбір до складу вище згаданої Генеральної інспекції, Луценко підшукав громадянина США — щоправда, не без українського коріння. «Планую з липня призначити американського помічника федерального прокурора українського походження пана Вітвіцького очолити конкурсну комісію. Первинну чистку персоналу почнемо ще раніше силами внутрішньої безпеки», — зазначив він. Чому саме з липня — це залишилося невідомим.

До речі, прізвище Вітвицького вже лунало з вуст українських реформаторів. У грудні 2014 року його кандидатура була висунута на посаду голови Національного антикорупційного бюро. Втім уже в лютому наступного року конкурсна комісія з обрання кандидатів на посаду директора новоствореного органу ухвалила рішення, що Вітвіцький не зможе очолити Національне антикорупційне бюро через невідповідність формальним вимогам щодо віку. Рiч у тiм, що Закон «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачає граничний вік для директора у 65 років, натомість Богдану Вітвіцькому на той момент було вже 67.

Передбачається, що, окрім формування Генінспекції, Вітвіцький сприятиме «відсіву» з ГПУ некваліфікованих чи корумпованих кадрів, що, таким чином, посилить внутрішню безпеку Генпрокуратури. Досвід останнього часу породжує великий скепсис щодо ефективності точкового вкраплення іноземців у корумповані українські держструктури, які всіляко опираються змінам. І Генпрокуратура — тут не виняток, а радше підтвердження правила.

P. S. А тим часом Юрiй Луценко визначився iз заступниками. Першим «замом» Генпрокурора став нардеп вiд «Народного фронту» Дмитро Сторожук. Ще одним заступником, вiдповiдальним за мiжнародну спiвпрацю, — Євген Єнiн.