Юлія Тимошенко нівелює успіх України та прагне захопити владу

Юлія Тимошенко своїми політичними. а подекуди популістським заявами применшує успіху України в галузі реформ, а її дії, як зараз так і в минулому, свідчать про бажання узурпувати владу.

Про це пише NewEasternEurope.eu.

Напередодні президентських виборів в Україні, що відбудуться у березні 2019 року, з'явилася хвиля статей про те, чому кандидатка в президенти Юлія Тимошенко буде корисною для країни. Рожевий оптимізм про політика, яку колись називали «газовою принцесою», не відповідає реальності. Факти говорять зовсім про інше. Потрібно лише поглянути на її нинішню політичну кампанію - що нагадує кампанію Павла Манафорта для погодженого Кремлем президента-втікача, Віктора Януковича - і її політичний досвід, щоб зрозуміти, що обрання Тимошенко президентом було б катастрофічним для України.

Ті ж самі методи

Українці вже заплатили дуже високу ціну за запрошення привидів минулого в їхнє життя. Було б трагічно, якби вони зробили це ще раз. У 2010 році українці обрали президентом людину, чия фальсифікація виборів спричинила Помаранчеву революцію 2004 року. Виборців успішно переконала брехлива стратегія кампанії Пола Манафорта, що скомпрометований Віктор Янукович був трансформованою особистістю, і буде корисним для України. Брехлива історія «трансформованого» Януковича в кінцевому підсумку стала провальною через його проросійську і реваншистську програму, і завершилася протестами Євромайдану 2013 і втечею Януковича до Росії.

Президентська кампанія Тимошенко 2019 року нагадує план політичної гри Манафорта, яку той створив для Януковича, щоб повернути його до влади після Помаранчевої революції. У чисто пропагандистській переміні, як і Янукович до того, Тимошенко була змальована як трансформований лідер (з новим іміджем, відповідно), повністю віддалений від попередніх політичних гріхів.

Відсутність прозорості

Тимошенко сумно відома своїм олігархічним минулим у газової торгівлі, її антидемократичні методи консолідації влади та її некомпетентний «ручний режим» управління економікою загострили наслідки економічної кризи 2008-2009 років, що призвело до зниження ВВП України на 35,6% і падіння вартості національної валюти на 38%. Проти Тимошенко були висунуті декілька кримінальних звинувачень за хабарництво та розкрадання, а в минулому році були висунуті переконливі звинувачення в корупції та ухиленні від сплати податків, викликані сумнівними джерелами фінансування її масштабної американської лобістської кампанії. Її податкові декларації не можуть пояснити її розкішний спосіб життя.

Але головне, Тимошенко підозрюється в тіньових зв'язках з Путіним і займає дружні до Росії політичні позиції з питань, що становлять критичний інтерес для Кремля. Існує декілька прикладів, однак дві особливості - її протидія засудженню війни Росії проти Грузії 2008 року та її московські газові контракти 2009 року, які надзвичайно негативно впливали на економіку та безпеку України. Підтримуючи імідж хорошого «опозиційного лідера» проти «поганого уряду», Тимошенко використовує той самий пакет політичних трюків, які Манафорт створив для Януковича в 2010 році.

Стратегія кампанії Януковича, яку створив Манафорт, досягла найважливішої мети - переконати людей, всупереч реальності, що керівництво Помаранчевої революції не справилося зі своїм завданням спрямовувати Україну в правильному напрямку. Партія і союзники Януковича витратили багато енергії і ресурсів для закріплення історій про «некомпетентність уряду», «західну маріонетку», «руйнування України» та інші тези, які були запозичені і повторені російською пропагандою.

Кампанія Януковича скористалася почуттям розчарування темпами змін в українському суспільстві. Манафорт віддав Януковичу роль «сильного» лідера опозиції, який приніс Україні «стабільність», «керованість» і «процвітання». Янукович пообіцяв «покращити погане управління», «викорінити корупцію», яка була «гіршою, ніж будь-коли», і відродити добрі відносини з Росією, «пошкоджені» проєвропейським і пронатовським політичним курсом помаранчевого президента Віктора Ющенка.

Так само, як Янукович критикував помаранчеві уряди, Тимошенко часто і жорстоко критикувала кожен пост-євромайданівський уряд, регулярно нападаючи з образами, такими як «мафія», «режим», «диктатура», і маркуючи реформаторську політику як «геноцид», «винищення» і «збіднення» українців. Характер і масштаби деструктивної опозиційної тактики Тимошенко - це сюжет для легенд.

Авторитарний стиль

Для Тимошенко та її команди немає жодних меж у тому, як далеко вони йдуть, щоб підірвати та дискредитувати успіхи урядів після Майдану, роблячи все, що в їхніх силах, щоб знерухомити уряд, щоб зробити його неефективним та не здатним реалізувати свою політику, щоб Тимошенко змогла позиціонувати себе як рятівника України.

Вона гаряче нападала на уряд екс-прем'єра Арсенія Яценюка, який започаткував багато прозахідних реформ, і колишню голову Нацбанку Валерію Гонтареву, яка допомагала очистити банківську систему, ліквідувала багато тіньових фінансових установ, якими користувалися олігархи як особистими скарбничками (Тимошенко використовує звинувачувальні історії про «шахрайство», «спекулятивні інтриги», «корупційні переваги», щоб дискредитувати те, що багато українських і західних експертів вважають однією з найбільш реформованих і незалежних інституцій в Україні).

Тимошенко наполегливо вимагає звільнення Уляни Супрун, посадовця-реформіста, яка народилася в Америці, і виконує обов’язки міністра охорони здоров’я, яка жорстоко бореться з корупцією і проводить амбітні реформи в секторі охорони здоров'я; генерального директора реформатор державного енергетичного гіганта "Нафтогаз" Андрія Коболєва, який контролює перехід компанії до прозорого управління, і реорганізацію відповідно до енергетичних правил ЄС; а також прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, який керує національним реформістським порядком у країні.

Проте, на відміну від реформаторської риторики Тимошенко, підтримка нею та її політичною партією реформ є однією з найнижчих у парламенті України. Тимошенко зазвичай звинувачує уряд у «контрреволюції», водночас залучаючи масові кампанії, щоб звести нанівець прогресивні реформи, які проводить уряд. Вона рішуче виступає проти реформ енергетики, охорони здоров'я, ринків землі, пенсій та судової реформи. Вона вимагає законодавчого мораторію на підвищення тарифів на газ; на участь приватних компаній в управлінні операціями газотранспортної мережі України; а також на продаж сільськогосподарських угідь - все це зупинить перспективні реформи в цих секторах.

Не можна ігнорувати, що Тимошенко очолює національний рейтинг брехунів і маніпуляторів. Її критичні зауваження щодо урядових реформ насправді мають дуже мало спільного з реальністю, і більш схожі на добре продумані кампанії з дезінформації. Масова дезінформаційна кампанія Тимошенко, спрямована на реформування системи охорони здоров'я, полягала в такому широкому спектрі шкідливих маніпуляцій і спотворень, що українське міністерство охорони здоров'я і навіть міністр охорони здоров'я Супрун були змушені відповісти через різноманітні публікації та повідомлення соціальних медіа. У одній з «анти-фальшивих» публікацій на веб-сайті Міністерства охорони здоров'я МОЗ засудила анти-вакцинальну дезінформацію газети її кампанії як «загрозу національній безпеці» - дуже серйозне твердження.

Репутація Тимошенко, яка збирається підтримувати демократичні реформи, активно підриваючи їх, і її безжалісні прагнення до влади - від запланованого потайного повалення реформатора Ющенка у вересні 2005 року, до переписування Конституції України для 20 річної домовленості про розподіл влади з Януковичем у 2009 році - не може залишити сумніву, що українці повинні підготуватися до найгіршого, якщо вона виграє вибори.

Народна Юлія?

Популістський радикалізм Тимошенко заразний. Зі своєю харизмою вона є безпрецедентним майстром маніпулювання громадською думкою і захоплення уявлень людей грандіозними планами на краще майбутнє. Але з її політичної біографії треба пам'ятати, що після того, як вона здобуде владу, амбітні обіцянки Тимошенко змінити Україну на благо народу швидко замінююся на захоплення більшої особистої влади.

Ми повинні залишатися уважними до Тимошенко та її політики - ігноруючи, хто вона є ризикуємо, зрештою зірвати країну з її західної, прореформістської траєкторії. Запросивши цей привид минулого очолити країну, Україна поверне на регресивний шлях, коли на карті буде стояти навіть незалежність і суверенітет країни.

Як повідомляла "УМ", заяви Юлії Тимошенко про голосування за "Народну конституцію" на референдумі схожі на спробу змінити конституційний лад в Україні.