Борис, котрий цілковито правий: що доброго приніс Україні візит міністра МЗС Британії Бориса Джонсона?

Серед європейських лідерів небагато людей, здатних порівняти Путіна з гарріпотерівським ельфом Доббі. Ця розкута фраза більше в стилі Дональда Трампа, однак автор її – не претендент на Овальний кабінет. Вчорашній гість України, керівник МЗС Британії Борис Джонсон говорив про Доббі-Путіна. Дослівно цитата звучала так:  «Зрозумійте, я взагалі не особливо фанатію від Влада (президента РФ – «УМ»). Зовсім навпаки. За підтримки Росії незаконно окупована частина України. Путінська маріонеткова армія майже напевне винна у вбивстві пасажирів лайнера «Малазійських авіаліній», збитого на сході України. У нас є до нього питання щодо смерті Олександра Литвиненка, безжально отруєного в лондонському ресторані. Його вважають ключовою фігурою величезної пострадянської бандитської клептократії та найбагатшою людиною на планеті. Журналістів, які виступають проти нього, вбивають. Його конкуренти опиняються у в'язниці. Хоч він і виглядає як домовик  Доббі, насправді він - безжалісний тиран».

Погодьмося, що сказано смачно. Вже одне це виділяє Джонсона на тлі того дипломатичного десанту, котрий висадився у Києві 14 вересня. Так вже сталося, що у столиці України зійшлися вершки дипломатичних місій: прибули міністри закордонних справ Німеччини та Франції – відповідно: Франк-Вальтер Штайнмайер та Жак Еро, а також згадуваний вже Джонсон. Тільки француз та німець приїхали, так би мовити, у «донецько-кримських» справах, а англієць – «сам по собі».  Останній, можна сказати, є втіленням тих «нових обличь», які стало модно вишукувати серед «внутрішнього» істеблішменту. Принаймні, новим Джонсон є на українських теренах. А отже, час знайомитися.

Звати нашого гостя Александр Борис де Пфеффель-Джонсон. Серед прадідів по материнській лінії Джонсон має американців, по батьківській – черкесів та турків. П’ять найвідоміших фактів про Джонсона: він – журналіст (колишній), мер Лондона (колишній), ідеолог Brexit`у та міністр закордонних справ в кабінеті Терези Мей. П’ятий факт: Джонсон – великий політичний хуліган, розбишака та ексцентрик. Людина, що вважає Хіларі Клінтон «медсестрою-садисткою в психіатричній лікарні». Автор непристойного віршика про Реджепа Ердогана. Кандидат, який обіцяв виборцям: «Голосуйте за консерваторів: у вашої дружини збільшаться груди, а у вас – шанси на придбання BMW». Це не єдине цікаве, що можна дізнатися про Джонсона, було б лише бажання промоніторити Інтернет.

Однак політичний фрік Джонсон знаменитий не тільки епатуванням публіки. Був час, коли Борис підтримував Путіна, і це йому пробачити складніше, аніж іменування афроамериканців «неграми». «Прийшов час відкласти наше мислення часів холодної війни. Це просто неправильно, що все, що добре для Путіна, має автоматично бути поганим для Заходу. У нас обох є чітка і конкретна мета - усунути загрозу з боку ІГІЛ. Все інше вторинне», - слова Джонсона передає «112 канал».

Така позиція викликала обурення у колишнього шведського прем’єра Карла Більдта, котрий зазначив, що Джонсон нічого не тямить в Україні та Росії та назвав його «апологетом Путіна». Принагідно Більдт також висловив сподівання, що призначення Джонсона міністром – лише жарт.

Втім, одномоментно із призначенням на посаду міністра закордонних справ Борис Джонсон почав «дорослішати». Він засудив Путіна за позицію по Сирії, який РФ надає підтримку. Пообіцяв українському колезі Клімкіну, а також Президенту Петру Порошенку  підтримку України, яку Джонсон називає тепер «одним із наших пріоритетів», а також запевнив у 100-% рішучості здійснювати тиск на Росію. «Великобританія не піде на компроміс щодо суверенітету жодної з частин України», - резюмував дипломат. Нарешті, ще один важливий меседж від міністра ЇЇ Величності полягав у акцентуванні: санкції проти Кремля мають бути збережені.

Що ж, перший візит Бориса Джонсона в Україну удався. Дехто з оглядачів, щоправда, вважає, що приїзд Джонсона «поглибить антагонізм» континентальної Європи та Британії – поки що члена ЄС. Можливо, це і так, але Україна виграє від візиту Джонсона, особливо, якщо рацію мають ті, хто протиставляє цю «свіжу» (і буйно-нестримну) кров Британії яловим та уповільненим рухам Франції та Німеччини. Тим паче, що Джонсон цікавий не лише своєю яскравою екзотичністю (особливо помітною на тлі статечності Штайнмайера та Еро), а й суттю тих рішучих послань від уряду Британії, які він привіз до Києва.

До речі, міністри Франції та Німеччини дійсно сильно програли Борису Джонсону у політичному цьому «дефіле». Як і годиться, вони підтвердили нелегітимність виборів до російської Держдуми на території українського Криму. Але те, що стосувалося Донбасу, тішить значно менше. «Умовою політичного характеру є підготовка і прийняття українського законопроекту про місцеві вибори на Донбасі і надання особливого статусу цьому регіону. Після реалізації кроків з безпеки, Україна повинна призначити вибори на Донбасі, внести зміни до Конституції і здійснити амністію», - заявив Еро.

Амністія для бойовиків, особливий статус для Донбасу та вибори для ОРДЛО – все це ми вже чули, і не раз. Задля оголошення старих та неприйнятних для України вимог, далебі, не вартувало й приїздити з Парижу та Берліну. Сліпота іноземних гостей, які вперто трималися думки, що на Донбасі вже другий тиждень триває припинення вогню, врешті-решт обурило їх колегу Павла Клімкіна. «Такий комедійний підхід до припинення вогню ми маємо припинити», - заявив він. Українська депутатка Ірина Геращенко, яка звозила Еро та Штайнмайера у прифронтову зону, опублікувала на своєму ФБ фотозвіт про цю подорож під назвою «Політ нормальний». Проте нормальний він не цілком, як не цілком повним є і порозуміння між Україною та Європою. Втім, іншого шляху, окрім діалогу із союзниками, в нас нема. Бо ворог наш, хоч і подібний до казкового ельфа, є підлим та підступним персонажем, з яким в одну казку краще не потрапляти.