Цьогоріч окупація Росією Криму набуде нових нюансів. В Кремлі готуються до виборів у Держдуму, які проходитимуть по всій території РФ, й, відповідно, мають пройти й в Криму, який Росія вважає своїм.
Заступник голови українського Центрвиборчкому Андрій Магера зазначає, що проведенням виборів у Криму Росія скомпрометує цей процес як такий, й обрана в цій країні Держдума стане, таким чином, нелегітимною.
Росія до подібних попереджень ставиться, ясна річ, індиферентно. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що позиція Україна«не відігратиме жодної ролі і ніяк не сприйматиметься Москвою, тому що Крим – це територія Росії». Що ж, можливо, якби невдоволення висловлювала тільки одна Україна, Москва могла б дозволити собі розкіш наплювати на думку Києва.
Однак до Кремля надійшло попередження від ОБСЄ, і його (попередження) навіть надрукували провладні російські «Ізвєстія». А прозвучало воно з вуст голови місії Бюро з демократичних інститутів і прав людини при ОБСЄ Яна Петерсена. Петерсен зазначив таке: «Ті довгострокові спостерігачі, які були розподілені по країні, повинні спостерігати за всією вашою (РФ) територією. Але оскільки ОБСЄ працює, ґрунтуючись на консенсусі всіх країн – членів ОБСЄ, Крим не є частиною нашого спостереження. По півострову в нашій доповіді нічого не буде».
Очевидно, це було відповіддю на заклик Верховної Ради (текст якого був затверджений парламентом 8 вересня) утриматися від участі у місіях спостереження за російськими виборами в окупованому Криму. Прохання стосувалося всіх міжнародних організацій, і реакція ОБСЄ не забарилася.
Ще один неприємний для Росії момент. МЗС України висунуло чітку вимогу щодо можливості голосування громадян Росії на території материкової України, зокрема, у диппредставництвах Києва, Львова, Одеси та Харкова. «Нами було окремо відзначено, що проведення виборів депутатів Державної думи Росії у приміщеннях російських диппредставництв на території України можливе виключно після відмови російської сторони від проведення виборів на окупованих територіях України, а також після вилучення з федеральних списків кандидатів у депутати, висунутих російськими політичними партіями, які включені в регіональні групи, що охоплюють тимчасово окуповані Російською Федерацією території України», – йдеться в повідомленні.
Звичайно, що результат виборів до Держдуми давно запрограмований, і декілька сотень (чи хай навіть декілька тисяч) голосів громадян Росії, які 18 вересня, можливо, знаходитимуться в Україні та захочуть проголосувати, погоди не зроблять, але суть не в цьому. За весь період російської агресії це, мабуть, найбільш жорстка декларація про наміри, яка коли-небудь походила з боку офіційного Києва.
І це справді так. Бо раніше бували ноти протесту, гучні заяви перших осіб держави, постанови Верховної Ради, але так боляче російському ведмедю на лапу ще не наступали. Україна проявила принциповість (аби тільки дотрималася наміру до кінця!), і в Москві зачохлили пушки й роти, які протягом місяця (після буцімто викритих в Криму диверсантів) пережовували можливість розриву дипвідносин з Україною, ініціатором яких збиралася виступити Росія.
Між іншим, це дуже добрий знак. Він засвідчує вразливість Москви. Вона, до речі, проявляється й у намаганнях підкупити кримських студентів напередодні виборів високими стипендіями.
Спостерігаючи за всім, що відбувається на півострові, утримуваний в СІЗО Сімферополя заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз так прокоментував ситуацію: «18 вересня 2016 року пройдуть вибори в Державну Думу Росії. Нехай ці вибори принесуть народам Росії зміни на краще(…)Хотілося б, щоб народи Росії змогли обрати депутатів, які не сповідують імперський шовінізм(…). Кремлівським маріонеткам хочу нагадати: кримські татари пройшли безліч труднощів, але не зламались! Так, деякі з нас загинуть, а частина знову піддасться депортації, відстоюючи право свого народу на свободу і право вибирати як будувати своє майбутнє! Але жити в «тюрмі народів»за принципом «Кримські татари повинні своє майбутнє пов'язати з Росією» не будуть!» - заявив Чийгоз.
Але повертаючись до московської вразливості. «Україна молода» вже колись писала про те, що стиль Путіна – це перманентний блеф, а відтак кремлівського володаря слід максимум зневажати, але аж ніяк не сприймати серйозно і, тим паче, не боятися. Коли перед річницею нашої Незалежності посилено розганялися розмови на тему, що от тепер-то, напередодні 24 серпня, Путін точно нападе, ми перерахували всі причини, через які цього не може бути в принципі.
Не остання з них – санкції та реакція світу на всі вихиляси Кремля. Хоч «Іскандери» і сміються над санкціями, Путіну все ж не до сміху. І якщо вибори в Криму ним все ж будуть проведені, це аж ніяк не поліпшить позицію Росії. Навіть навпаки. Як кажуть на теренах РФ, «руконєподаваємий» Путін стане ще більш «руконєподаваємим», особливо після саміту великої «двадцятки», який російський політолог Андрій Піонтковський назвав провалом.
І все ж, в силу властивої йому тупості, чи то пак імперської впертості та обмеженості, Путін таки проведе вибори в Криму. Що ж, тим гірше для нього. Є час потерпати від дій неадекватного сусіда, і є час отримувати від його божевілля дивіденди. Останні проявляться у вигляді ще більшого засудження Росії з боку притомних країн. Що вона, погодьмося, цілком заслужила.