У Софії Київській звучатимуть піснеспіви хору «Київ» - розповідає Микола Гобдич

У головному соборі Софії Київської біля Оранти виконання кожного музичного твору  є особливим. Серію концертів із творів видатних українських композиторів у цих стінах 14 жовтня продовжують «Витоки» - концерт славетного Академічного камерного хору  «Київ». 

Під  орудою Миколи Гобдича звучатиме,  зокрема, оригінальна авторська версія концерту Дмитра Бортнянського «Вскую прискорбна єси, душе моя».  Це нотний текст 1834 року. Його взяли зі збірника, який  перебуває в архівах British Museum. Ще хор виконає дві молитви Миколи Лисенка, триптих Валентина Сильвестрова на вірші Тараса Шевченка, а також твори Євгена Станковича і Миколи Дилецького.

«Україна молода» поспілкувався з Миколою Гобдичем - провідним українським хормейстером, який зробив  внесок у відродження давньої української музики та активно промотує нашу сучасну музику у світі.

- Пане Миколо, без чого не може бути хорової музики?

- Культура не може існувати без свого носія. Не може українське мистецтво взагалі, і не тільки хорове, розвиватись в окремо взятому осередку Німеччини, Канади, Аргентини, навіть там, де є наша велика діаспора... Це неможливо. Культура народжується, росте та може розвиватися саме вдома. Так, культура може підтримуватись і навіть частково розвиватись по світу, але основне джерело її розвитку – це тільки власний дім, церква, осередок.

- Ви — знаний дослідник хорової культури. Українці чарують своїм багатоголоссям. Як складалися наші хорові традиції?

- Традиції української хорової музики сягають давніх часів, витоків православ'я. Отже, наші традиції йдуть від Володимира Великого, який запровадив християнство на наших землях, ввів візантійський обряд. Зрозуміло, що в старі часи не було філармоній, концертних залів, а була тільки церква. Це було середовище, де розвивалась культура в дуже широкому сенсі слова: і живопис, і театр, і архітектура…  

Помандруємо уявно далі — через середньовіччя, через ренесанс до бароко, коли відбулася своєрідна музична революція — зʼявився орган, який став супроводжувати церковні служби у католицькій церкві. Ця революція була відчутна і в Києві - у місті, яке було надзвичайно багатополярним і багаторелігійним.

- Імперські впливи століттями заважали розвитку і хорового мистецтва в Україні.

- Різні країни рухалися через музичні  стильові періоди з різною швидкістю. Ми, як правило, завжди відставали по часу. Зі смертю Баха закінчилось барокко, а в нас воно тільки стало розвиватися. Класицизм у нас закінчився зі смертю Бортнянського. А романтизм йде від Миколи Лисенка.

Важким випробуванням для хорового мистецтва стали перші роки після відновлення Незалежності, бо відчули гостру проблему збереження, відродження, відтворення та органічного продовження традицій. Однак, слава Богу, впоралися. Наскільки успішно — покаже час.

Важливо, як будуть продовжуватися розвідки, наприклад,  розшифрування старих партитур. Навіть наявний на сьогоднішній день величезний матеріал дозволяє прогнозувати прекрасні перспективи, що ми все відновимо.

Стара істина: сучасного немає без минулого. Мусить бути  ґрунт.

- Протягом сторіч росія намагається вкрасти в нас все: людей, території, історію... Наприклад,  композиторів  Максима  Березовського, чиє 280-ліття наближається, та  Дмитра Бортнянського - буде 200 років від дня смерті. Чи готує  хор «Київ» яку особливу програму до дат  цих українських  митців?

- Передвісником класицистичного напрямку був вчитель Березовського — Андрій Рачинський. А ще раніше жив й творив  Микола Дилецький — один з найвидатніших творців партесної музики, творець школи, з якої вийшов ряд визначних композиторів кінця XVII і початку XVIII століття.

Наші дивовижні композитори: наприклад, Березовський був прекрасним інструменталістом, віолончелістом, а Бортнянський — блискучим майстром- хормейстером. Ведель блискуче не тільки керував хором,  а й співав,  грав на скрипці.

Звичайно, хочеться зробити щось незвичне, щоб два ювілеї — Березовського та Бортнянського — поєднати. Маю ідея зробити музичне дійство у вигляді спектаклю. На жаль, не встигну на ювілейний 2025 рік, бо до втілення цього задуму має бути об'ємний режисерський підхід.

- Як гастролював хор «Київ» упродовж останніх років?

- За два роки пандемії ми тільки один раз поїхали на маленький фестиваль в Італії, до міста Равенни, на відзначення 900-річчя з дня смерті Данте. Далі мистецьке життя стало на паузу на півроку після початку повномасштабної війни. Після цього стався прорив.

Як сказав Валентин Сильвестров, людина, яка не пережила трагедії, не здатна написати драму. А я продовжу так: народ, який проходить у своєму житті  випробування, зокрема війною, при всі втрати, стає сильнішим, згуртованим, мудрішим.

Ми недавно повернулись зі Скандинавії, де  дали 17 концертів. Один з них  транслювався по радіо на Данію, Швецію і Норвегію. Програму ми побудували 50 на 50: 50 відсотків духовний репертуар, 50 — фольклорний. Цей концерт мав настільки величезний успіх, що я вирішив його частково повторити тут, в Києві 14 жовтня.

- Чим відрізнятиметься київський концерт від найуспішнішого скандинавського? 

- У концерті «Витоки» прозвучать хорові твори українських композиторів доби бароко, класицизму, романтизму і наших сучасників. Без фольклору.

Скажімо, Воскресенський канон Миколи Дилецького — це великий багаточастинний твір, один з шедеврів українського бароко. Я присвятив роботі над творчістю цього композитора не менше 30 років.

Микола Дилецький — це є геній свого часу і не тільки в українському масштабі. Я спілкувався з легендарною дослідницею Ніною Герасимовою-Персидською, сидів на лекціях, переписував ноти у часи, коли  ще не було ксероксів. 

Воскресенський канон створений у Вільні на початку 1670-х років. Його знайшли у 70-ті роки ХХ століття в Києві, в рукописному збірнику із втраченою голосовою книгою. В концерті прозвучить оригінальна авторська версія, реконструкцію якої відносно нещодавно здійснила відома музикознавиця Ольга Шуміліна.

Завершуватимуть наш концерт хорові твори відомої сучасної композиторки Вікторії Польової, в яких синтезовано національну хорову традицію і новаторські тенденції. Спів «Достойно є» – це частина циклу «Світлі піснеспіви». Образ Богородиці Діви в ньому подано як величну фреску – Оранту.

Концерт «Витоки» продовжує  серію концертів з творів видатних українських композиторів, яку організовує Національний заповідник «Софія Київська» разом з культурним центром «Дом Майстер Клас».

Мирослава МАКАРЕВИЧ.