Освіта під час війни: прибраний шкільний підвал не є укриттям

Вчитель Нечаївського ліцею ім. Ю. І. Яновського Кіровоградської області Григорій Громко ставить владі незручні питання щодо безпеки учнів і вчителів у школі під час війни.

Як інформує Україна молода, проблематику освіти він висвітлює на своїй сторінці у Facebook, а також у групі «Ненудна дидактика».

В одному з останніх своїх постів педагог не радить колегам розслаблятися, адже з початком нового навчального року на них знову чекатиме "дистанційне" навчання (для шкіл, де облаштовано укриття - у "змішаній" формі).

За його словами, цьому допису передувала ґрунтовна (хоч і неофіційна) бесіда з очільниками обласних департаментів/управлінь освіти та не останніми людьми в МОНУ.

«Так - усі розуміють, що місткість облаштованих укриттів у більшості випадків менша, ніж сумарна кількість учнів/вчителів і шкільного персоналу (всі вони на випадок оголошення повітряної тривоги мають бути розміщені в укритті), саме тому "очне" навчання буде лише для тієї кількості учнів, яка може бути розміщена в укритті разом з вчителями та техперсоналом», - пише пан Громко.

І наводить приклад: у школі навчається 800 учнів (30 класів, 50 вчителів, 30 - техперсонал), укриття має площу 180 кв. метрів, тобто воно розраховано на 180:0,6=300 осіб, отже щоденно "очне" навчання" може бути організоване для 300 місць мінус 50 вчителів, мінус 30 осіб техперсоналу = для 220 учнів, для інших 580 учнів має бути організоване "дистанційне" навчання.

Наступного дня "офлайн" навчаються наступні 220 учнів і т.д. Отже "очне" навчання у даному випадку буде один раз на 4 дні. Розклад складається як звичайно - вчитель проводить урок або в класі або дистанційно, перебуваючи в класі протягом робочого дня.

«Звичайно, що укриття не розраховане на проведення у ньому навчальних занять для 8 класів одночасно, тож уроки, які "випадуть" через повітряні тривоги, маємо "ущільнювати" та використовувати самостійне опрацювання за допомогою тієї ж "дистанційки". Тож готуємось до "дистанційки" (по секрету - буде боротьба з «вайбер-навчанням», - констатує вчитель.

В іншому дописі він міркує про те, чи є прибраний підвал укриттям: «Ось ми прибрали у шкільному підвалі сміття, побілили вапном стіни, поставили бочку з водою – тепер у нас є бомбосховище», або декілька думок щодо 1 вересня і навчання під час війни».

При цьому, пан Громко наводить аргументи:

1. МОН від самого початку обрав неправильний підхід, переклавши відповідальність на керівників шкіл, хоча у цьому випадку відповідальність за облаштування укриття мають нести засновники та власники закладів освіти, оскільки школи не мають відповідного фінансування.

2. 90% шкіл не мають облаштованих укриттів – підвальні та напівпідвальні приміщення не можуть бути використані в якості укриття з багатьох причин:

а) найперше – вони не відповідають ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту»;

б) у більшості шкільних підвалів проходять водопровідні та каналізаційні труби, кабелі електричного живлення – це не допускається;

в) ширина входу в підвал (70–90 см), начебто відповідає нормам, але не розрахована на одночасний вхід / вихід багатьох осіб;

г) відсутні запасні виходи за межами можливих завалів з решток будівлі;

ґ) площа тиру в підвалі школи – 150 кв.м, в ньому можна розмістити лише до 300 учнів;

д) у багатьох школах у підвалах розміщені складські приміщення і роздягальні, площа яких зовсім мала;

е) суттєве – має бути ефективна приточно-витяжна вентиляція, одночасне перебування в підвалі декількох сотень учнів викличе задуху;

є) вода – це не просто бочка з застояною водою;

ж) туалет – одна з найболючіших проблем – у більшості шкільних підвалів їх немає;

з) світло, зв'язок, інтернет – це є в міністерських рекомендаціях, але нічого не сказано щодо резервних джерел електричної енергії, світла, способів зв'язку;

и) ніхто не говорить про стрес у дітей під час перебування в підвальних приміщеннях або про ту ж саму клаустрофобію (а вона є);

і) проведення уроків в укритті – нонсенс, діти і вчителі в стані стресу, скупчення учнів з різних класів тощо;

ї) абсолютне мовчання щодо надолуження уроків, які буде пропущено під час перебування в укритті – їх запишемо і забудемо?

к) міністерство пропонує як вихід «змішане» навчання – ті учні, батьки яких не проти такого «очного» навчання, навчатимуться в школі, інші – вдома, «дистанційно», але виникає питання – коли вчителям проводити «дистанційні» та «очні» заняття і хто заплатить за подвійну роботу?

л) навіть при облаштованих укриттях, «дистанційка», на жаль, є безальтернативною у цей рік як через війну, так і через можливу відсутність енергоресурсів – потрібно готуватись до того, що газу / вугілля не буде;

м) «дистанційку» можна зробити більш ефективною, ніж «вайбер-навчання», але про це міносвіти не подумало.

П.С. На жаль, ніхто не запитав у директорів шкіл Харкова чи Миколаєва щодо «очного» навчання та облаштування укриттів – усі сподіваються, що «а у нас не бомблять, якось обійдеться».

Як повідомляла «УМ», на сайті Президента зареєстровано петицію про заборону очного навчання в усіх закладах освіти до завершення війни в Україні.