Андрій Твердак: «Германова голова» познайомила з дружиною

«Уявіть, скільки людей щодня чують  наші голоси! Ми не просто народні, ми супернародні», — вважає актор Андрій Твердак. Він же — Брендон і Ділан із «Беверлі Хіллз», а також Біллі, Джейк і Пітер із «Район Мелроуз» та багато хто ще...

Як ви вже здогадалися, шановні читачі, йтиметься про акторів озвучування. Андрій Твердак навчався у Київському інституті ім. Карпенка-Карого спершу на курсі Ю. М. Мажуги, а згодом у І. О. Молостової. На все життя запам'ятав означення професіоналізму, дане Іриною Олександрівною: «Професіоналізм — це стабільність результату». Пропрацювавши кілька місяців у «Театрі на Подолі» В. Малахова, молодий актор вирішив, що театр не для нього, бо «не бачить у собі видатних здібностей»:

-  Чим би я займався сьогодні — не знаю, якби одного разу мені не подзвонив один із викладачів сценічної мови О. В. Завальський і не запропонував спробувати озвучувати фільми для телебачення. Я, звісно, погодився, думав — та що там їх озвучувати. Виявилося, що не все так просто. Вже дев'ять років учуся. Про всі тонкощі роботи актора дубляжу говорити нема сенсу, в кожного вони свої. Але це — окрема професія, а не халтурка. Тому і вимоги я ставлю відповідні — як до себе , так і до студій, на яких працюю. А це «1+1», ICTV, СТБ та інші.

Чи кожній людині з акторською освітою вдається озвучувати фільми?

 -  Можна бути найкращим у світі театральним актором, але в озвучці виявитися ніяким. Я кажу це не для того, щоб піднести себе, а тому що так і є. Колеги-актори не дадуть мені збрехати.

Як стосовно оплати праці?

-  Оцінюють нашу роботу по-різному на різних студіях. Скажу відверто, я себе ціную, тому на занижені розцінки не погоджуюсь. Зрештою, робота має приносити моральне задоволення. А коли весь час думаєш про гроші, задоволення отримати складно.

Назви, що саме тобі доводилося озвучувати на телебаченні?

 -  Із серіалів —  «Беверлі Хіллз» та «Район Мелроуз» . З фільмів — «На гребені хвилі», «Матриця», «Банди Нью-Йорка», «Ромео і Джульєтта» , фільми з Джекі Чаном та інші. Доводилося працювати з рекламою, науково-популярними фільмами та програмами. Перший більш-менш солідний серіал «Германова голова» я з іще чотирма колегами озвучив на ICTV. Cаме під час роботи в тому серіалі познайомився зі своєю дружиною (поеткою Оксаною Батюк. —  Ред.) Вона його редагувала й перекладала, тож була присутня на кожному записі. Мушу зауважити, що так само, як і актори, не всі перекладачі чи редактори можуть працювати з текстами для озвучки чи дубляжу. Як на мене, високих стандартів у цьому дотримується лише «1+1», а віднедавна — «Інтер». Хоча на «Інтері» бракує кваліфікованих кадрів. Керівники деяких каналів вважають, що редагування — це марне витрачання грошей. Але так можуть думати лише безвідповідальні люди, які не знають мови або байдужі до неї.

Подобається озвучувати мультики і чи впізнають діти татів голос?

-  До певного часу я боявся озвучувати мультики. Адже «обдурити» дітей найважче. Треба змінювати голоси, утримуючи на місцях усіх персонажів, та й хрипіння, гарчання, муркотіння, пищання — все це непросто. Найкращий мультфільм можна зіпсувати недбалою озвучкою. Чи впізнають діти мій голос? Не завжди. Якщо голос «потрапляє» в образ, то діти дивляться мультик, а не прислухаються до тембрів.

 Озвучувати рекламу, напевно, простіше?

-  Навпаки. Потрібно вкласти шматок життя у 15-20 секунд, ще й зацікавити товаром.  Хто думає, що це легко, хай попроситься на запис реклами і просто подивиться, навіть пробуватися необов'язково. Запис 15—20-секундного рекламного ролика забирає щонайменше годину. От і подумайте, скільки за цей час доводиться перепробувати, перешукати, записати по 30-40 дублів під пильним, так би мовити, вухом представників рекламного агентства, які, часом, самі не знають, чого хочуть.

І все-таки, у тебе є можливість самореалізуватися, чи ставишся до роботи як до ремесла?

-  Вважаю себе народним артистом. Достатньо уявити, скільки людей щодня чують  наші голоси: ми не просто народні, ми супернародні. А від того, що не впізнають на вулицях, я не комплексую. Люди радіють, коли дізнаються, що того чи іншого героя у фільмі озвучував я. Дехто реагує, як на розкриття фокуса — то он як воно робиться! Ух ти! Звісно, людям цікаво. Телебачення — це шоу, казка, вигадка, обман і чародійство. І я задоволений своєю роботою. Але іноді хочеться і самому позніматися в кіно.