15 лютого стартує 68-й Міжнародний кінофестиваль у Берліні - показом анімаційного фільму «Острів собак» режисера Уеса Андерсона. В українців теж є приємна нагода переконатися: наше кіно дістає визнання у світі. Фільм молодого режисера Марисі Нікітюк «Коли падають дерева» включено до престижної секції Берлінале «Панорама». Цій та іншим подіям було присвячено прес-конференцію, яка відбулася 7 лютого в «Укрінформі».
Голова Держкіно України Пилип Іллєнко, інші учасники прес-конференції розповіли про деякі деталі участі України в одному з найбільших кінофорумів планети. Скажімо, для презентації України на кіноринку (а він є традиційною складовою фестивалю такого рівня) Асоціація кіноіндустрії України на замовлення Державного агентства України з питань кіно готує каталог «Українські фільми 2017/2018». Себто тут вміщено інформацію про найновіші українські роботи – як завершені виробництвом, так і ті, що поки перебувають у творчо-виробничому процесі. Готується і каталог «Українська кіноіндустрія», з докладною інформацією про українських виробників фільмів.
Загалом на кіноринку працюватиме український стенд, де українські продюсери матимуть можливість подати заявку для презентації своїх проектів. Це можуть бути як друковані презентаційні матеріали на стенді або трейлери для демонстрації на плазмі, так і окреме місце та час в графіку для проведення зустрічей. До Берліна приїдуть біля 60 вітчизняних кінопродюсерів – передусім для того, аби вивчити міжнародний попит і запропонувати власні проекти: як уже зреалізовані, так і ті, що перебувають на старті.
Праця над фільмом нині триває непросто. Саме про це розповів продюсер фільму «Коли падають дерева» Ігор Савиченко. Робота почалася ще 2013-го, цей проект на різних стадіях пройшов чимало пітчингових випробувань. Зокрема, у травні 2016 року сценарій Марисі нікітюк у Каннах виграв премію імені Кешльовського. У підсумку з'явились і партнери з Польщі і Македонії (картина є міжнародним проектом). У фільму є такий сейлз-агент, як іспанська компанія Latido Films, саме вона влаштовує низку інтерв'ю. А польські партнери організували спеціальну подію в рамках програми ScripTeast, який відбудеться перед прем'єрою. Прем'єра фільму Нікітюк відбужеться 20 лютого о 22.30. Й на перший показ у залі на 480 місць квитків уже майже немає, не без гордощів повідомив продюсер.
«Звичайно,- додав Савиченко,- ми сподіваємося щось виграти. Але сама участь у цьому фестивалі - це вже дуже значна подія. Для нас це в першу чергу можливість показати фільм ширшій аудиторії. І йдеться не тільки про п'ять фест-показів у Берліні, а й про те, що це кіноринок, один з трьох найбільших у Європі. Отже, є можливість для наших агентів знайти дистриб'юторів, телевізійників у різних країнах і домовитись про широкий прокат за кордоном».
Було повідомлено також, що українська прем'єра фільму відбудеться у липні, на Одеському кінофестивалі - або в конкурсі, або на спеціальних показах. А прокат заплановано на 20 вересня.
Про що картина? За версією Савиченка це драма дорослішання. У фільмі показано три покоління людей, кожне з яких намагалося вирватися з невеликого провінційного містечка і кожне втратило свій шанс. Тільки головна героїня, маленька дівчинка, виборола шанс досягти успіху.
І ще про складність виробничого процесу.
«Структура фільму доволі складна. Перший монтаж становив 2,5 години і містив кілька ліній. Остаточний монтаж - це 89 хвилин, і він зосереджений на лінії головної героїні, Лариси, роль якої виконує Настя Пустовіт, її стосунків зі Шрамом, якого грає Максим Самчик, і маленькою дівчинкою Віткою, яку грає Соня Халаїмова. Це три головні персонажі, навколо яких ми зосередилися. Всі інші лінії стали допоміжними», - розповів продюсер.
Причому на фільмі працювали три режисери монтажу - Іван Банніков з України, Блаже Дулєв з Македонії і Міленіа Фідлер з Польщі, кожен з яких по-своєму переосмислював історію. Вони й допомогли Марисі Нікітюк остаточно викристалізувати ідею фільму.
І ще одна новина – чотири українки (продюсери Юлія Сердюкова і Алла Біла, режисери Єлизавета Сміт і Світлана Шимко) витримавши жорстку конкуренцію були запрошені до участі ще в одній секції Берлінале - Berlinale Talents. Так що таланти у нас є, і враження, що здебільшого це дівчата і молоді жінки.
Саме про це я і запитав учасників прес-конференції: що діється, що міняє в нашому кіно та обставина, що жінок у кіно все більше? Відповіли всі. Найдотепніше той же Савиченко. Якщо в інших країнах жінки ще борються за свої права, то кіноУкраїна тут попереду: жінки усе рішучіше стають до кінематографічного керма…
