Путін провів щорічну велику пресконференцію 23 грудня. (kremlin.ru)
Путін на своїй щорічній прес-конференції продовжив брязкати зброєю і лякати світ новою війною.
Він чітко дав зрозуміти, що нова ескалація на Донбасі не просто можлива, а розглядається ним як вельми вірогідний сценарій.
Безумовно, в цих заявах є елемент блефу, як завжди у Путіна, аби підняти ставки в розмові з США, НАТО, G7, ЄС.
В той же час він, як і в березні 2014-го виклав чіткий план, під яким соусом готується черговий напад на Україну.
Кремлівський маніяк сьогодні заявив, що:
- вони не могли в 14-му відмовити кримчанам у захисті, після перевороту (знову це слово про події на Майдані);
- що Україну було створено як державу, куди засунули історично російські території;
- що складається враження що в Україні готують третю військову операцію і ми маємо на це реагувати;
- РФ має подбати про перспективи своєї безпеки , а не жити весь час з оглядкою на Україну і дивитися, коли довбане;
Він висловив фактичний ультиматум Києву щодо зміни Конституції.
Чому саме зараз? Путін завжди вставляє ніж в спину, коли Україна слабшає.
В останні дні ми стали слабкіші як держава. Зеленський, замість стати Верховним Головнокомандуючим і об’єднати країну перед обличчям небезпеки, розколює суспільство, переслідуючи опозицію.
Влада втратила кілька місяців, так і не провівши збори резервістів, нічого не зробивши для посилення тероборони. В ЗСУ проблеми з дизпаливом, на модернізацію зброї і техніки в бюджеті виділено 20% від потреб.
Тривожно. Як взимку 14-го.
Тональність цих заяв аж ніяк не співпадають з заспокійливими , забаюкуючими вчорашніми заявами ОП Зеленського про прогрес в роботі мінських груп і можливе повернення до режиму тиші…
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>
Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>
Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>