Активістів, які протестували проти відкриття закладу швидкого харчування в Будинку профспілок на Майдані акурат в річницю початку Революції Гідності, звільнили.
Я завжди був та лишаюсь прихильником громадянських протестів в межах правового поля, адже ми претендуємо на звання правової європейської держави. Це, до речі, одна з ключових ідей Майдану.
Добре розумію і поділяю емоції цих активістів, тому що виникає резонне питання: чому частину вулиці Інститутської перекрито та названо на честь Героїв Небесної Сотні, а Будинок профспілок при цьому до легенди Майдану чомусь не потрапляє?
Сьогодні ми не маємо права звести нашу історію та нашу гідність до нарізки фотографій, перейменувань вулиць, псевдо-душевних постів з нагоди важливих дат, зітхань при словах "Революція Гідності" та таким чином вважати, що ми начебто виконали свій громадянський обов’язок.
Відкриття закладу швидкого харчування в такому місці, на жаль, свідчить, що багато хто з нас сприймає події п’ятирічної давнини саме так.
І коли сьогодні читаєш про відкриття ресторану зі смаженою курятиною в спаленому штабі революції, стає дуже моторошно. І мимоволі постає питання: а чи насправді Майдан змінив нашу колективну свідомість, чи просто лишився для когось формальністю у пам'яті?