Маленькі герої живуть поряд з нами

12:09, 11.01.2017

Учора весь день і вечір падав сніг.


А на подвір'ї нашого багатоквартирного будинку від самого ранку працював невеличкий чоловік із величезною лопатою. Він старанно розгрібав замети на прибудинковій території і на автостоянці, аби люди ранком могли без пригод виїхати на роботу. Повертаючись додому, ці ж люди могли бачити, як він продовжує прибирати сніг, що все падав і падав.


Увечері я покликав дружину до вікна і звернув її увагу на нього - і нам дуже захотілось чимось віддячити цій незнайомій людині, яка майже 10 годин поспіль бореться зі снігом - сам на сам.


Дружина дістала з шухляди пляшку хорошого коньяку і коробку шоколадних цукерок. Вручила мені, щоб я пішов до цього відчайдушного трударя.


Я вийшов до нього у двір, привітав із Різдвом.


Ми розговорилися. Мимохіть почулося - говорить цей немолодий уже чоловік ламаною українською, але при тому дуже старається. Запитав - звідки він? Виявилось, що Юрій - пенсіонер, переселенець із Луганська. Коли там почалася хвиля сепаратизму - він терміново продав свою трикімнатну квартиру і купив під Києвом невеличку хатину, де й проживає з родиною. Юрій не схотів міняти Україну на ЛНР...


Долі людей, як і їхні характери часто бувають дуже різними. Але вчинки іноді говорять дуже багато про особистість. А ми за звичкою оцінюємо людей за за їх походженням, національністю чи віросповіданням.


До чого я? А до того, що довкола нас стільки чесних, порядних, надійних людей - наших маленьких героїв, яких ми в суєті навіть не помічаємо, звично й байдужо проходячи мимо.


Але варто іноді зупинитися! Хоча б на мить...

  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>