Це колонка не вихідного дня. Але все ж пишу.
Інколи стає так муторно, коли бачиш, як відомі люди з певною популярністю і авторитетом у мас-медіа щодня, щогодини ведуть приховану боротьбу з усім українським, тонким тролінгом і насмішками принижуючи персоналії і події українського світу і в той же час - акцентуючи увагу на іншій категорії людей, піарять їх при кожному зручному випадку, піднімаючи їх значимість.
Все зрозуміло - комфортне життя і великі гонорари треба відпрацьовувати. Але ж ці медійники створюють викривлену картину світу і множать в цій країні розбрат і негатив.
Чому порівняння долі українських канадців з корінними українцями я вважаю некоректним, коли заходить мова, що тутешні українці, буцімто, грубі, недорозвинуті і обмежені люди, тоді як у Канаді вони інакші?! Що я можу сказати на це? Інші нації, яких виховував десятиліттями совок, теж не є кращими. Тут відбулася страшна мутація, яка обездушила і обездуховила всіх - українців, євреїв, росіян тощо, проявивши і зафіксувавши в них далеко не кращі ментальні риси.
І проблема в тім, що у більшості країн світу люди шукають порозуміння і співіснування, тоді як тут продовжується війна - інформаційна, ментальна, психологічна - задля повного домінування і контролю одних над іншими. Задля переписування історії на свою користь. Задля витіснення українців з усіх важливих і стратегічних сфер Української держави.
Я впевнений, що ці персони, які множать ненависть і ментальне розмежування, добре розуміють, що вони роблять. Хочу їм сказати, що цю війну виграти неможливо - можна лише припинити її і почати поважати іншу думку і погляди на світ...
Персоналій не називаю навмисне, не для того це пишу. Просто бачу це на кожному кроці. І, сподіваюсь, що бачу не тільки я. І від цього гидко на душі.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>