Це колонка не вихідного дня. Але все ж пишу.
Інколи стає так муторно, коли бачиш, як відомі люди з певною популярністю і авторитетом у мас-медіа щодня, щогодини ведуть приховану боротьбу з усім українським, тонким тролінгом і насмішками принижуючи персоналії і події українського світу і в той же час - акцентуючи увагу на іншій категорії людей, піарять їх при кожному зручному випадку, піднімаючи їх значимість.
Все зрозуміло - комфортне життя і великі гонорари треба відпрацьовувати. Але ж ці медійники створюють викривлену картину світу і множать в цій країні розбрат і негатив.
Чому порівняння долі українських канадців з корінними українцями я вважаю некоректним, коли заходить мова, що тутешні українці, буцімто, грубі, недорозвинуті і обмежені люди, тоді як у Канаді вони інакші?! Що я можу сказати на це? Інші нації, яких виховував десятиліттями совок, теж не є кращими. Тут відбулася страшна мутація, яка обездушила і обездуховила всіх - українців, євреїв, росіян тощо, проявивши і зафіксувавши в них далеко не кращі ментальні риси.
І проблема в тім, що у більшості країн світу люди шукають порозуміння і співіснування, тоді як тут продовжується війна - інформаційна, ментальна, психологічна - задля повного домінування і контролю одних над іншими. Задля переписування історії на свою користь. Задля витіснення українців з усіх важливих і стратегічних сфер Української держави.
Я впевнений, що ці персони, які множать ненависть і ментальне розмежування, добре розуміють, що вони роблять. Хочу їм сказати, що цю війну виграти неможливо - можна лише припинити її і почати поважати іншу думку і погляди на світ...
Персоналій не називаю навмисне, не для того це пишу. Просто бачу це на кожному кроці. І, сподіваюсь, що бачу не тільки я. І від цього гидко на душі.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>