Що злить тих, хто приймає вогонь на себе
Коли повертаєшся з Бахмута, всі твої думки про тих, хто залишився назавжди на позиції та ніколи вже не обійме своїх близьких. >>
- Один мужик тут в черзі стояв, так і помер. Від спеки. А що, мало я їх тягаю із автобуса до «швидкої»? Старі їдуть - їм погано, помирають. А їхати треба...
Це розповідає мені водій «Ікаруса» без лобового скла — в нього «вцілив камінець» і тепер в салоні провітрюється. На вулиці +42, розпечена сковорідка залишків дашка від бензозаправки, витягнута на сотні метрів черга до сітки-вольєра, за якою вже починається «нічийний» міст. Люди тягнуть пакети з огірками і помідорами.
- Ми тут щодня. Туди-сюди, туди-сюди. Тут купуємо — там продаємо.
Тут же бігають «човники» — вони несуть сумки за 50 гривень через спеку, решітку і КПП. 50 гривень – і маєш рикшу.
Біля черги намет, на ньому великими літерами написано «Слава Ісусу Христу». А нижче маленькими літерами — «А Україні — мир».
- Бачиш, там – хлопець тикає в бік пам’ятника князю Ігорю, — Там «зушка стоїть». Сепарів. А унтой – їхній штаб
Над «князем» тріпотить прапор лнрії і російський, аквафреш. Там, на «князі», луганські школярі відзначали випускний, зустрічали після нього світанок і хтось поцілувався вперше.
- «Зушка» звідти, «гууух» , - хлопець вказує на випалений дім.
- Гриша, ну, їдьмо, хлопці ждуть.
Гриша крекче: це його «Ікар» без скла і біля нього «помер дід».
- Сідайте, хлопці, сідайте.
Ми їдемо на Біловодськ, по тій дорозі, де три роки тому луганчани топтали пісок, переливали в нього пиво і забували на кущах плавки.
Табличка с кульовими отворами «Привал» - колись «мажорне» місце, за луганськими мірками. Тут більше не купаються. Кругом окопи, вони далеко ідуть в ліс. Залишки розкоші – шматок рекламної курки-гриль. Вона вже вицвіла.
Біловодськ зустрічає чорними чоловіком і жінкою. Вони зроблені з мозаїки, зверху напис: «О спорт — ти мир». Вздовж дороги біжать курчата й індики. Чоловік ремонтує мотоцикл.
Комбайн їде з поля, тулиться на узбіччя — в бік станиці їде платформа і танк. Їде повз табличку: «Бережіть від пожежі хліб».
Коли повертаєшся з Бахмута, всі твої думки про тих, хто залишився назавжди на позиції та ніколи вже не обійме своїх близьких. >>
Важливо не приховувати від суспільства реальні небезпеки та об'єктивні невдачі, забути про перманентні ідіотські побєдобєсні "двє-трі нєдєлі максімум" та не боятись говорити про нові хвилі мобілізації, як би це не загрожувало нікчемним рейтигам. >>
Журналіст Юрій Бутусов, який висвітлює події на Бахмутському напрямку, поділився думками щодо ситуації в районі Соледару та проблематики ЗСУ на фронті зокрема. >>
Не менш страшною та ефективною зброєю сучасності на рівні з літаками, танками, гарматами чи ядерними бомбами є звичайнісінький телевізор. Нині ми ведемо запеклі бої з російською неоімперією не тільки у фізичному просторі, а й у інформаційному. >>
Пропаганда рф активно розповсюджує «переможні» меседжі про вихід армії агресора на адміністративні кордони Луганської області в районі Сєвєродонецька-Лисичанська, але на практиці цей «ривок» для росіян не є успіхом. >>
Втрати особового складу рашисти намагаються перекрити учасниками ПВК, кадирівцями й мобілізованими мешканцями окупованих територій. >>