Музейні мури проти рашизму. Експерти п’яти країн у Києві аргументували, чому культура є компонентом безпеки

У Києві в партнерстві з урядами України, Польщі й Німеччини, з участю експертів з цих країн, а також Швеції та Литви, відбулася конференція Obmin «Стійка культура. Культурна стійкість». Обговорювали питання взаємодії і збереження культурної спадщини в умовах тривалого російського вторгнення в Україну.

 

«Культуру часто сприймають як те, що йде слідом за відновленням. Але нині в Україні вона допомагає нам зрозуміти, хто ми є та чому наша культура має вижити, — наголосила Анастасія Бондар, заступниця Міністра культури з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. — Музеї документують війну, зберігають спадщину й допомагають суспільству опрацьовувати травму цього часу».

 

Конференція, яка для обговорень об’єднала понад 150 українських музеїв, відбулася 25 березня — буквально за день після однієї з найбільших за останній час російських атак по тиловим населеним пунктам в Україні, унаслідок якої постраждали люди, були зруйновані цивільні об’єкти та пошкоджена у центрі Львова пам’ятка архітектури національного значення — ансамбль Бернардинського монастиря.

 

Він розташований на території історичного ареалу міста Лева — об’єкта, внесеного до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом. Тобто рф укотре продемонструвала, що їй, країні-агресорці не писані ніякі закони. 

 

І цілить нападник в українську ідентичність: юдей та об’єкти, які свідчать, що ми — політична нація українців.

 

Культура ніколи не є лише декоративною сферою — вона є сховищем ідентичності, пам’яті та правди, підкреслив на конференції у Києві Максиміліан Раш, тимчасовий повірений Німеччини в Україні, зазначивши, що Росія намагається заглушити автентичний голос української культури. Тому кожен захищений артефакт, кожен цифровий запис і кожне нове партнерство стають протидією російській дезінформації та актом культурного спротиву цивілізованого світу варварству нападників.

 

«Здавалось би, війна — це такий час, коли має все зупинитися, але водночас це й час можливостей для нас», — каже генеральна директорка Національного музею історії України Олена Земляна. Ця інституція опікується понад 800 тисячами унікальних об’єктів, які говорять не лише про Україну, а представляють світову та європейську спадщину. «Виклики, які постали перед колективом у 2022 році — це необхідність евакуації найбільшої колекції артефактів в Україні», — констатувала очільниця музею.

 

Щодо бачення перспектив після завершення російсько-української війни Олена Земляна у панельній дискусії «Неочікуване лідерство: інноваційне управління музеями у кризові часи» зазначила: «І, безумовно, я мрію про великий Національний музей історії України з великими площами, із сучасними технологіями, з новим інноваційним реставраційним центром і можливістю досліджувати нашу спадщину, мати на це ресурси, щоб гідно розвивати справу, зокрема й археологічну».

 

Міжнародна підтримка культурного сектору, яку Україна по-особливому відчула після повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року (а загалом надавалася з 2014-го у Донецькій і Луганській областях), є складовою однозначної відповіді протесту демократичного світу щодо політики путінської рф, спрямованої на стирання української ідентичності. У червні 2024 року Парламентська асамблея Ради Європи проголосувала за резолюцію, яка визнає геноцидний намір росії у знищенні української культурної спадщини та ідентичності.

 

У документі «Протидія стиранню культурної ідентичності під час війни та миру», який ухвалила ПАРЄ, засуджується систематична державна політика русифікації, яку здійснює росія з 2014 року на окупованих територіях України — включно із запереченням української культурної ідентичності, мови, літератури та історії. Резолюція визнає воєнними злочинами, злочинами проти людяності та геноцидним наміром навмисне знищення росією української культурної спадщини й ідентичності.

 

За даними Міністерства культури України, станом на початок лютого нинішнього року через російську агресію в Україні зруйновано та пошкоджено 1685 пам’яток культурної спадщини (повністю зруйновано 45) та 2483 об’єкти культурної інфраструктури (із них 507 — повністю знищено). 

 

Серед пошкоджених об’єктів культурної спадщини: 155 мають статус національного значення, 1370 — місцевого, 160 — щойно виявлені. Загалом пошкодження зафіксовано в 18 областях. Найбільших руйнувань зазнали пам’ятки у Харківській області — 349, Херсонській — 298, Донецькій — 195, Одеській — 184, Київській області та Києві — 172.

 

Як відповідь на агресію росії в Україні влітку 2022-го з’явився громадський рух підтримки українських музеїв Obmin; тоді до кінця року офіційно зареєстрували фундацію;  засновницею стала магістр історії мистецтв Малгожата Лавровська — фон Тадден.

 

Раніше вона обіймала посаду заступниці директорки Варшавського музею сучасного мистецтва (Muzeum Sztuki Nowoczesnej), була речницею спікера польського парламенту — нинішнього міністра закордонних справ Радослава Сікорського, співдиректоркою Фонду польсько-німецької співпраці, керівницею відділу культури, науки та публічної дипломатії Посольства Польщі в Берліні, а також входила до команди засновників Польсько-німецького молодіжного бюро в Потсдамі. 

 

Нині фундація Obmin підтримує мережу з понад 160 музеїв по всій Україні, сприяє обміну досвідом між ними та розвитку співпраці з міжнародними партнерами. На цьогорічній конференції «Стійка культура. Культурна стійкість» у Києві Малгожата Шавровська-вон Тадден процитувала актуальні слова директора однієї з львівських галерей, сказані торік: «Нам потрібні заводи дронів, щоб захищатися. Нам потрібна культура, щоб вижити, щоб мати майбутнє».

 

Повірений у справах Польщі в Україні Пьотр Лукасевич наголосив, що музеї є місцями, де історію можна відчути відповідально й структуровано — не лише як виставковий простір, а і як простір для діалогу. А здатність показати складнощі минулого є важливою умовою формування взаємної довіри та стійкості суспільства.

 

«Суспільство, яке пережило війну, окупацію і спробу знищення ідентичності, потребує не лише нових будівель, а й простору для осмислення, пам’яті та спільного майбутнього. Саме це дає культура», — каже Анастасія Бондар.

 

Немало музеї в Україні все ще перебувають у перехідному періоді — від спадщини радянського-московського минулого до креативних сучасних підходів. Активно знаходити нові концепції допомагає міжнародний обмін. 

 

Українська культура і долученість до неї великої кількості людей через книги, фільми, вистави, виставки, народне мистецтво у своїй країні і за кордоном формують українську національну ідентичність. Вона нам і світові дає можливість відрізнити велику самодостатню європейську державу Україна від агресорки-росії, отже, є одним із ключових компонентів безпеки. 

 

Закордонні учасники конференції «Стійка культура. Культурна стійкість» відвідали, зокрема, Національний музей історії України, Музей Голодомору, Мистецький арсенал, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Києво-Печерську лавру.

 

У Скарбниці Національного музею історії України мали змогу ознайомитися з колекцією, пов’язаною з так званим «скіфським золотом». Ці унікальні артефакти із українських кримських музеїв перед окупацією росіянами півострова у 2014 році перебували на виставці в Нідерландах, в Амстердамі.

 

І рф мала стільки нахабства, що намагалася відсудити цю колекцію собі. Музейні експонати вдалося повернути до Києва у 2023-му. І це яскравий приклад того, що злочинний спрут росії намагатиметься дотягнутися і незаконно собі привласнити все найцінніше в усіх сферах чи знищити, якщо його не спинити.