76 років тому в бою загинув головнокомандувач УПА Роман Шухевич

Видатний український політичний і військовий діяч, головнокомандувач Української повстанської армії Роман Шухевич загинув 5 березня 1950 року в селі Білогорща поблизу Львова. У цю саму дату три роки потому помре Йосип Сталін

Про це нагадує газета Україна молода.

Кульмінацією життя головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича стала його смерть 5 березня 1950 року в селі Білогорща поблизу Львова, яке нині є частиною міста.

Проти Шухевича, який переховувався на конспіративній квартирі, радянські спецслужби кинули значні сили: близько 700 співробітників МДБ оточили будинок Наталії Хробак, де перебував генерал разом зі зв’язковою Галиною Дідик. Операцію очолював генерал Павло Судоплатов (такий собі совєтський Отто Скорцені) — відомий організатор політичних убивств за наказом Сталіна.

Передумовою до трагічного фіналу став арешт зв’язкової Дарії Гусяк (Дарки) 2 березня 1950 року. Під тортурами вона не видала Шухевича, але через необережність передала інформацію агентці МДБ, підсадженій до її камери. Це дозволило чекістам вийти на слід головнокомандувача.

Роман Шухевич із сестрою Наталією.

Зранку 5 березня будинок у Білогорщі оточили щільним кільцем. Шухевич, розуміючи безвихідь ситуації, вирішив не здаватися живим. У перестрілці він смертельно поранив майора МДБ Ревенка, але сам отримав важкі поранення від автоматної черги. За одним даними, Шухевич помер від ворожих куль, а за іншими свідченнями, щоб уникнути полону, 42-річний генерал вистрелив собі в скроню.

Тіло Шухевича тиждень перебувало у Львові, тривала процедура впізнання. Згодом тіло зникло. Найімовірніше, рештки головнокомандувача спалили (цю інформацію знаходимо в матеріалах оперативної справи "Бегемот") або закопали разом з іншими підпільниками (оперативна справа "Шакал").

Ліквідація тіла командира УПА стала наступним важливим таємним завданням для чекістів, – писав історик Володимир В'ятрович.

"Це завдання вони виконали на відмінно – через шістдесят років після загибелі місце поховання головного командира УПА Романа Шухевича залишається невідомим. А там, де відсутня точна інформація, завжди знайдеться місце і для домислів, інсинуацій та політичних маніпуляцій. Дискусії про те, де є могила Шухевича, почали вирувати відразу, щойно стало можливим говорити про невідомі сторінки нашої історії. При цьому з'являлися надзвичайно різні, часом цілком фантастичні версії".

У ЗМІ з’явилася інформація про зізнання ветерана МДБ щодо поховання тіла Шухевича на подвір’ї тюрми на Лонцького. Ходили чутки про таємне поховання головнокомандувача УПА на Янівському цвинтарі у Львові, а колишній співробітник МДБ Олександр Болдін розповів, що особисто спалював тіло Шухевича.

Тож точне місце останнього спочинку генерала досі невідоме, хоча у Львові на Личаківському цвинтарі вже за незалежної України встановили символічний надгробок Роману Шухевичу.

Історик В'ятрович наводить такий факт: "Найважливішим джерелом до історії життя та діяльності Головного командира УПА була заведена на нього справа-формуляр у 13 томах. Проте 12 томів були знищені вже в незалежній Україні – у 1997 році! Ймовірно, саме серед них і мав бути документ, який міг розставити всі крапки над "і" у справі місця поховання".

Попри всі здогадки та сенсації, дослідники впевнені в тому, що рештки Романа Шухевича досі не знайдені.

Радянська пропаганда десятиліттями приписувала Шухевичу злочини, зокрема співпрацю з нацистами та участь у масових убивствах євреїв. На заході та в Ізраїлі постать Шухевича також подається суперечливо, якщо не сказати негативно.

З червня 1941 року Роман Шухевич був заступником командира першого з іноземних легіонів Вермахту "Нахтігаль", що увійшов разом з німцями до Львова 28 червня.

Ця співпраця мала прагматичну мету: ОУН(б) використовувала німецькі ресурси для підготовки кадрів української армії.

Як пояснює історик Руслан Забілий, який десятиліття вивчає історію ОУН-УПА та її командира, цей день став початком фальсифікації біографії Шухевича радянською історіографією впродовж десятиліть. Саме від цієї дати відштовхуються й сьогоднішні деякі російські історики, кремлівські пропагандисти, видаючи Шухевича за посібника нацистів, злісного ворога євреїв, мовляв, тільки-но вступивши до міста, цей підрозділ залив його вулиці єврейською кров’ю.

"Росіяни вдаються до грубих фальсифікацій, маніпуляцій, створюючи з Шухевича образ ворога всього людства. Так, єврейські погроми у місті були, але спалахнули вони стихійно, а не за наказом Шухевича. Та й чи міг він віддати такий наказ, будучи лише заступником командира "Нахтігалю"? А ось проголошення незалежної Української держави, яке відбулося 29 червня, цей підрозділ дійсно забезпечував. Буквально за кілька днів усю верхівку ОУН, яка доклала до цієї події руки, заарештували. А батальйон німці перекидають до Білорусі. Росіяни кажуть, що "солов’ї" – так перекладається з німецької його назва – "успішно знищували там партизанів, за що майже весь особовий склад отримав особисто з рук Гіммлера залізні хрести".

Кожен, хто бодай хоч трохи цікавиться історією Другої світової, націоналістичним українським рухом, може лише усміхнутись, почувши таку нісенітницю. Адже одразу після прибуття до Білорусі він охороняв тилові комунікації німецької армії. Впродовж якихось двох місяців. А у вересні батальйон роззброїли. За особистим наказом рейхсфюрера СС Гіммлера, який вважав, що "ці люди можуть з часом повернути зброю проти Третього рейху". А коли так, то як міг головний есесівець Німеччини нагороджувати вояків? Це – по-перше. А по-друге, влітку 1941-го на білоруській землі практично ще не було партизанів. Тож, якщо навіть не вірити в те, що вояки охороняли тилові об’єкти, то як вони могли проливати кров братів-білорусів?" – пояснює історик.

Роман Шухевич не дає спокою правонаступникам чекістів, проти яких він боровся, і після своєї смерті. У 2024 році росіяни намагалися знищити пам’ять про генерала, але вже за допомогою іранського "шахеда".

У ніч на 1 січня 2024 року унаслідок влучання уламків дронів у музеї Романа Шухевича у Львові виникла пожежа, внаслідок чого будівля була повністю зруйнована. На щастя, найцінніші експонати музею Шухевича у Львові, а це близько 600 одиниць, ще на початку повномасштабного вторгнення РФ перенесли в безпечне місце. Однак втрачені усі предмети побуту, що пов’язані з діяльністю Шухевича.

Згодом під час розбору завалів вдалося віднайти понівечене, але частково вціліле фортепіано Романа Шухевича.

Варто наголосити, що 4 березня 2026 року, Державна інспекція архітектури та містобудування України дала дозвіл на реставрацію Музею Романа Шухевича у Львові на Білогорщі. Будівельні роботи розпочнуться вже наступного тижня. Про це повідомили у Львівській міській раді, у середу, 4 березня.

Як повідомляла УМ, Він мав у серці те, що не вмирає. До 165-річчя з дня поховання Тараса Шевченка.