Чорний археолог намагався продати старовинні монети і прикраси з Більського городища

Кількадесят жіночих прикрас, виготовлених у рідкісному стилі «гапонівського майстра», що датуються V—VII століттями нашої ери, могли бути продані через інтернет-аукціон Violity, якби не пильність співробітників Національного музею історії України.

 

Помітивши оголошення про продаж історичних коштовностей, вони звернулися до Полтавського райвідділу поліції з відповідною заявою.

 

Навідавшись додому до продавця артефактів із селища Котельва, правоохоронці виявили та вилучили в нього 71 старовинну прикрасу у вигляді монет та різних металевих виробів.

 

А також професійний металошукач, за допомогою якого він їх знайшов і намагався на цьому заробити. Чорний археолог, звісно, не міг пояснити походження знахідки. 

 

Нещодавно Шевченківський районний суд Полтави наклав арешт на всі вилучені предмети. Тепер прикраси та монети відправлять на експертизу, яка має остаточно підтвердити їхню історичну та культурну цінність.

 

Зазначимо, що Котельва прилягає до знаменитого Більського городища — найбільшого в Європі укріпленого поселення доби раннього залізного віку та унікального археологічного об’єкта культурної спадщини України, яке віддавна приваблює чорних археологів.

 

Досить часто науковці, котрі займаються розкопками цих територій, натрапляють на розграбовані поховання, а кожна знахідка тут має особливу історичну цінність.

 

Вочевидь і на цей раз зловмисник із металошукачем працював на заповідних землях.

 

Директор Історико-культурного заповідника «Більськ» Ігор Корост, до якого ми звернулись по коментар, говорить, що виявлена колекція, як можна судити з фото, — це «вінегрет» скарбів.

 

У ній є монети скіфського часу (можливо, ольвійські), пізньоримської доби (черняхівська культура), а також багато знахідок періоду Київської Русі Х-ХІІ століть.

 

«Чи є там вироби пеньківської культури, до якої належить «гапонівський скарб», — судити по знімках складно. Треба дивитися вживу, — зазначив Ігор Корост. — Але думаю, колекція цінна. Зараз веду перемовини з відповідними органами про те, щоб її передали до заповідника «Більськ» або до Котелевського краєзнавчого музею».