У Києві вперше вручили премію імені Сергія Параджанова за професійні дебюти в кіно

У Києві відбулася перша церемонія вручення премії Національної спілки кінематографістів України (НСКУ), заснованої на честь Сергія Параджанова.

 

Нагорода була створена з нагоди 100-річчя від дня народження видатного митця, чия творчість суттєво вплинула на розвиток українського й світового кінематографа.

 

Премія відзначає молодих професіоналів за їхні дебютні роботи.

 

Філіпа Сотниченка, режисера і сценариста фільму «Ля Палісіада», нагородили одразу в двох номінаціях: «Найкращий сценарист-дебютант» і «Найкраща режисура в ігровому кіно».

 

Аделіна Борець отримала відзнаку за «Квіти України» у номінації «Найкраща режисерська робота в документальному дебюті».

 

Оператор Володимир Усик був відзначений за роботу над тією ж стрічкою «Ля Палісіада», а Сергій Кисіль здобув визнання за акторський дебют у художньому фільмі про каральну психіатрію в радянські часи «БожеВільні».

 

У номінації «Найкращий продюсерський дебют» премію отримала продюсерка фільму «Степне» Марина Врода.

 

Спеціальні відзнаки за дебюти отримали:

 

* акторка Ірина Нірша («Медовий місяць») — за першу роль;

* режисер Антон Птушкін — за документальний фільм «Ми, наші улюбленці та війна»;

* режисер Євген Мазуренко — за фільм «Сопілка Перуна».

 

Переможці отримали пам’ятні дипломи та статуетки у вигляді збільшених копій «талерів Параджанова».

 

Сергій Параджанов (1924—1990) народився в Тбілісі у вірменській родині. Навчався у ВДІКу (Всесоюзний державний інститут кінематографії) в Москві, у майстерні Ігоря Савченка.  Кар’єру розпочав у Києві — на кіностудії Довженка.

 

Здобув світову славу завдяки  «Тіням забутих предків» (1965). Цей фільм став еталоном українського поетичного кіно і здобув понад 30 міжнародних нагород. Вважається одним із найкращих в історії кінематографа.

 

Підпис Сергія Параджанова стоїть першим під відомим протестним зверненням 1968 року до найвищого радянського керівництва - Листом-протестом 139-ти  проти політичних переслідувань в Україні.

 

А вже у 1973 році режисера заарештували за звинуваченнями в українському націоналізмі та «гомосексуалізмі». 

 

П’ять років він провів у таборі суворого режиму. Проте й у тих умовах він продовжував творити, займаючись малюванням і створенням колажів.

 

За звільнення Сергія Параджанова виступала світова кіноспільнота, зокрема, Федеріко Фелліні.

 

Після звільнення митцю заборонили повертатися в Україну.  Він не міг реалізувати всі свої творчі задуми.

 

Ім’я Сергія Параджанова стало символом незламності духу та художньої свободи. Лише 20 грудня 2023 року Національна комісія з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам’яті реабілітувала українсько-вірменського режисера, через 50 років після незаконного вироку  московицько-радянської влади.

 

У засвіти Сергій Параджанов пішов у Єревані 20 липня 1990 року. Тоді ж йому посмертно присвоїли звання народного артиста УРСР, а в 1991 році — Державну премію України імені Тараса Шевченка.