В Івано-Франківську з 12-го по 15 вересня тривав мультижанровий фестиваль «Харків: (не)релокована культура», який організовувала Національна спілка театральних діячів України за підтримки Українського культурного фонду.
Протягом чотирьох днів відбулося 15 мистецьких подій — шість вистав, три виставки, три дискусії, дві презентації книг, один концерт, — які гостинно приймали у себе Франківський драмтеатр, Філармонія, Театр ляльок та Підземний перехід «Ваґабундо».
Близько 100 митців і культурних діячів з Харкова взяли участь у проєкті і змогли повноцінно показати свої творчі роботи, які були створені після повномасштабного вторгнення.
«Нам хотілося, щоб відбувся контакт культур і мистецтва з різних областей України, — розповідає Ольга Байбак, керівниця відділу зовнішніх комунікацій та кураторка творчих проєктів НСТДУ, керівниця проєкту «Харків (не)релокована культура». — Харків наразі є містом, у якому місцева влада заборонила провадити діяльність у межах своїх приміщень. Однак багато харківських митців та культурних діячів, не зважаючи ні на що, продовжують залишатися і працювати у своєму місті».
«Це дуже круто, що такий діялог між заходом і сходом України відбувся, — констатував Кирило Лукаш, актор, журналіст, ведучий радіо «Накипіло», член команди проєкту. — Я багато говорив під час фесту, що подібне зшиває країну найміцнішими нитками — нитками культури. Направду вважаю, що саме культурні зв’язки (не економічні чи якісь ще інші) є найміцнішими, найефективнішими та найкориснішими. Бо економіка, екологія, політика etc є похідним від культури. Не навпаки. Так мені здається. Подібний діалог мав початися і бути підтриманий на всіх щабелях і рівнях протягом усіх 33 років по відновленні Незалежності України. Подібного відверто не вистачало й не вистачає... Як сказав мені один друг, що нині воює на Донбасі, напередодні фесту: «Культура має дати відповідь на питання «хто ми?», а ваша митецька поїздка з Харкова до Франика має зробити цю відповідь спільною для всіх». Дякуємо ЗСУ завжди!».
Вистави показали чотири театральні колективи з Харкова. Відкривали фест народним фарсом «Нехай щастить» за мотивами п’єси Баси Джанікашвілі «Війнонька» театру імені Тараса Шевченка.
Вистава була створена в перші місяці повномасштабного вторгнення, побувала в різних куточках України, в тому числі на фронті, і торік отримала нагороду Фестивалю-премії «ГРА» в номінації «найкраща вистава-рефлексія на події російсько-української війни».
Наступною Драматичний театр показував еротичну радіовиставу «Місто». Постановка, створена Ольгою Турутею-Прасоловою за однойменним романом Валер’яна Підмогильного, досліджує і вивчає українця зразка 1927 року — юнака з села, а згодом письменника-початківця Степана Радченка: наскільки він співзвучний з сьогоденням, які він ставить перед собою життєві цілі, які кризи долає в письменстві та особистому житті.
Харківський театр ляльок привіз на фестиваль дві вистави. Першою презентували містичну повість «Калинова сопілка». Її створила Лілія Осєйчук за твором Оксани Забужко, і вона є жіночою версією про Каїна та Авеля.
Історія про Оленку і Ганусю оповита таємничими символічними образами, пластичними малюнками, гіпнотичною музикою і піснями на вірші харківської поетки Діани Чмуж.
Наступного дня відбулися два покази вистави «Жираф Монс». Оксана Дмітрієва поставила казку за твором харківського письменника і драматурга Олега Михайлова. Це прониклива і чуттєва історія про маленького жирафа, який жив у зоопарку і про якого забули, коли «з неба почало падати каміння». Постановка зворушила дітей і змусила просльозитися батьків.
У цей же день Олег Михайлов презентував у рамках фесту свої книги — збірки казок «Дивна весна» (художниця Катерина Гордієнко) і казку «Жираф Монс» (художник Костянтин Зоркін, дизайнерка Надія Величко).
До презентації долучилася акторка Франківського драмтеатру Надія Левченко, яка прочитала казку «Хто живе в метро?» у супроводі музики та анімації.
Дві вистави Театру «Нафта» глядачі дивилися в останній день фесту. Першою перформативно-фізичну моновиставу «Хтось такі як я» за текстом Люби Ільницької показала режисерка і перформерка Ніна Хижна.
Вона перевтілювалася в різних за віком, статтю, професією людей, щоб показати різні досвіди, світовідчуття та реакції тих, хто щодня перебуває в небезпеці через війну, зустрічається і знаходить спосіб протистояти страху.
В основі вистави — тексти реальних українців, у яких брали інтерв’ю творці вистави. Їхній внутрішній стан акторка дуже точно і вивірено передавала через пластику — рухи, фізичні звички, жести, міміку.
Далі — музично-сюрреалістична трагікомедія «Веселка на Салтівці», режисером, актором і автором сценарію якої є Артем Вусик. Це його автобіографічна історія, яка пов’язана з одним із районів Харкова, що має назву Салтівка.
Своїми поетичними та іронічними розповідями, драйвовими піснями, епатажними пластичними мініатюрами актор просто закохав глядачів у цей спальний район, який дуже нині понівечений через війну.
Допомагали Артему Вусику передати особливу атмосферу, ритм і настрій Салтівки музиканти, які грали наживо авторські композиції.
«На цьому фестивалі я відчула згуртованість театрального і мистецького сектору не тільки всередині Харкова, а й у цілому всієї України, — зауважила Яна Партола, деканка театрального факультету Харківського університету мистецтв імені Івана Котляревського, співкураторка проєкту. — Ми маємо цей момент запам’ятати і не втратити після перемоги. Потрібно розуміти, що треба бути разом, бо підтримка і допомога вкрай важливі будуть і надалі, і завжди».
У межах фесту була презентована також концертна програма «Харків. НастАння». Глядачі слухали різножанрові композиції харківських композиторів Федора Якименка, Сергія Борткевича, Юлія Мейтуса, Валентина Бібіка, Олександра Щетинського, Руслана Каширцева, а також авторські композиції Сергія Давидова та слобожанський спів у виконанні Катерини Кудріновської.
Музичні номери виконували музиканти, які є викладачами (і колишніми випускниками) Харківського університету мистецтв: Олег Копелюк, Ігор Сердюк, Максим Шадько (фортепіано), Сергій Давидов (джазове фортепіано), Ігор Чернявський (скрипка), Катерина Курдіновська (слобожанський спів), Руслан Каширцев (кларнет).
Вела концертну програму докторка мистецтвознавства, професорка Юлія Ніколаєвська. Глядачі через музику та тексти ведучої мали можливість відчути атмосферу Харкова, зміну його настрою у різні історичні часи.
На виставках у Франківському драмтеатрі презентували світлини відомого фотографа Олександра Осіпова, художньої студії AZA NIZI MAZA та проєкт «Антитекст» Літературного музею.
Також у межах фесту відбулися три дискусії за участі Іванни Скиби-Якубової, Миколи Набоки, Олени Рибки, Яни Партоли, Ірини Мацевко, Тетяни Пилипчук, Тетяни Ігошиної. Свої книги про пса Патрона презентувала письменниця Юліта Ран.
Загалом фестиваль об’єднав на чотири дні українців з різних областей країни. Спонукав до знайомств, розмов і рефлексій, посмішок і сліз радості, обміну досвідом, емоціями та враженнями. Глядачами стали понад 1 тис. 200 людей. Хочеться вірити, що цей культурний діалог продовжиться і переросте у нові творчі проєкти.
Вікторія КОТЕНОК