Початок різдвяного дива: чому українські дітлахи так люблять Миколая та куди надсилатимуть листи цьогоріч

Цукерки під подушкою, святкова атмосфера, засніжені вулиці й новорічний настрій.

День Святого Миколая є одним із найулюбленіших дитячих свят, бо асоціюється з безтурботністю, посмішкою та радістю, а до того ж плекає почуття небайдужості й вихованості.

Святий Миколай — давній чудотворець, доброчинець і чарівник. За легендою, у ніч на 6 грудня (за старим календарем — 19-го) він розносить дарунки слухняним дітям і благословляє на добрі вчинки, відкриваючи цикл Різдвяних свят.

Святий Миколай багато знає про діток: хороше і погане записано в його великій книзі, котру допомагають заповнювати ангели цілий рік.

Звичайно, як і в будь-якого святого, історія Миколая — утаємничена та сформована не одним поколінням.

Згідно з переказами, Миколай народився у Патарі, римській провінції Лікія, близько 270 року (на південному заході сучасної Туреччини) в родині багатих та благочестивих батьків Феофана та Нонни.

Хлопець ріс у добрі та любові, а вважати святим його почали ще за життя — за глибоку любов і всебічне служіння людям.

Він мав унікальний дар зцілювати калік, недужих, неодноразово рятував приречених на страту. Одного разу щирою молитвою втихомирив бурю на морі й урятував чимало рибалок і корабель, на якому пливли прочани до Палестини.

За переказами, одразу після смерті його тіло почало мироточити та стало об’єктом паломництва. Згодом над могилою збудували церкву, де Миколаєві мощі зберігалися наступні кілька століть.

Українці ще з часів Київської Русі почали вважати Миколая своїм святим та побудували багато церков на його честь, а всі рибалки й моряки вбачали його своїм покровителем.

Приміром, на київському Подолі постала нова церква Святого Миколая, збудована на штучному острові посеред Дніпра поруч із київським Річковим портом.

Віра наших громадян донині є незламною. Ба більше, залишалася такою навіть упродовж ідеологічних забобон совєтів — нищення віковічних українських традицій і репресування пам’яті про Святого Миколая.

Це почалося в період активної боротьби більшовиків із релігією, після жовтневого заколоту 1917 року. Коли керівники компартії зрозуміли, що релігійні свята — відмінний плацдарм для пропаганди, то заборонили шанування Святого Миколая, оголосивши його «союзником попа й куркуля».

На заміну йому постав Дід Мороз як активний учасник державного і громадського життя, котрий «захищає країну від фашистсько-німецьких окупантів» та літає у космос (до речі, вигадав його один з головних організаторів Голодомору Павло Постишев).

Із розпадом радянського союзу почав зникати й образ Діда Мороза. У Словенії повернулись традиційні Святий Миколай і божок, у Болгарії відродили Дядо Коледе, у Польщі — Святого Миколая.

Процес відмови досі триває в Україні. Зараз, із переходом на світовий григоріанський календар, ситуація значно прискорюється.

До того ж 6 грудня разом з Україною світ відзначає День народження свого різдвяного покровителя — Санта-Клауса, прообразом якого став Святий Ніколас, що приносить подарунки дітям у Нідерландах.

Як бачимо, шанування Святого Миколая в Україні триває понад 1000 років. За 800 років до появи радянського Діда Мороза на столичній Аскольдовій могилі вже була збудована церква Святого Миколая, а українці співали про нього колядку «Ой хто, хто Миколая любить».

Цього року українські дітлахи знову матимуть змогу відправити листа безпосередньо в резиденцію Святого Миколая — село Пістинь Косівського району Івано-Франківської області (індекс 78633, або на електронну адресу st.nicholas.estate@gmail.com) чи відвідати традиційні представництва, що функціонуватимуть майже по всій Україні.

Приміром, маленьких киян запрошують у резиденцію в Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», що розпочав роботу з 1 грудня. Кропивничан — із 6 грудня до театру Кропивницького.

У Львові діти зможуть зустріти Миколая в Патріаршому домі за адресою: пр. Івана Павла ІІ, 35б, до 17 грудня. А на юних харків’ян(ок) чекатиме будиночок Святого Миколая, облаштований на станції метро «Історичний музей».

До того ж 75-річний волонтер із Японії Фумінорі Цучіко, який уже понад рік безкоштовно годує містян обідами, стане Святим Миколаєм для малечі Харкова, а свою одноденну резиденцію відкриє 6 грудня о 12:00 у міському Гончаренко центрі за адресою: вул. Шевченка, 146.

Дарувати любов одне одному — безцінне благо, яке нам передав Господь, а навчив використовувати Святий Миколай. Плекаймо свої традиції й долучаймося до свята, що як ніколи важливе для українських діток. Бо за віру в казки кожен неодмінно має отримати свій подарунок.

Валерія МУСХАРІНА, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка