«Божевільні» сапери: біля Роботиного ЗСУ вражають мужністю й героїзмом – The Times

Під час контрнаступу ключем до прориву в районі Роботиного Запорізької області стали відчайдушні українські сапери, які ледь не повзком розчищають проїзди через мінні поля для військової техніки, а також разом із піхотою зачищають російські траншеї та захоплені будівлі.

Як інформує УМ, про це повідомляє британське видання "The Times".

Наприкінці серпня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба розповів французьким дипломатам, як група з 31 бійця зробила можливим звільнення Роботиного: захисники 18 годин повзли на животах через мінні поля, потім зачистили лісопосадку, потім знову йшли через мінні поля й штурмували ворожі позиції.

Тепер про героїзм саперів 47-ї механізованої бригади, які розміновували поля під Роботиним, написало видання "The Times", яке поспілкувалося з саперами та іншими бійцями.

Видання зазначає, що в червні, коли розпочався контрнаступ української армії, основні надії покладали на бронетанкові бригади, які пройшли підготовку в Німеччині і були оснащені західними танками "Бредлі", "Леопард" і "Челленджер 2". Однак три місяці по тому, зірками битви стали не командири танків, а сапери.

За 14 тижнів боїв українські підрозділи пройшли трохи більше 8 миль (близько 13 км), і саме повільна робота саперів визначає темп наступу.

«Ці солдати рухаються не швидше, ніж вони можуть ходити зі своїми британськими міношукачами Vallon. Вони на колінах з ручними щупами розчищають проїзди через мінні поля, часто під обстрілом, щоб українська техніка могла пройти до наступної цілі; або ж забігають пішки зі штурмовими підрозділами, щоб очистити позиції від мін-пасток у розпал бою», - пише The Times.

«Ми всі хотіли, щоб бій просувався швидше. Але ми навіть не уявляли, наскільки глибокими будуть мінні поля, наскільки щільно вони будуть засіяні мінами.

Все заміновано: поля, ліси, розбиті машини, окопи – все. Тож ми стали солдатами битви, які виїжджають за викликом, як рознощики піци. Є мінне поле чи замінована траншея? Викликай саперів», - розповідає 49-річного сапера 47-ї бригади з позивним "Дід".

Екіпажі "Бредлі" та піхотинці 47-ї бригади, навчені власним досвідом просування через російські мінні поля, відгукуються про саперів майже із захватом.

Один з навідників "Бредлі", 41-річний "Морок", який до війни був м'ясником, розповів про нещодавню атаку на Роботинську вісь.

Після того, як його автомобіль підірвався на міні, машина розмінування UR-77, що стояла поруч, була підірвана артилерією, а двоє членів її екіпажу загинули. Проте чотири вцілілі сапери вибралися з уламків і разом із "Мороком" та групою піхотинців кинулися вперед, щоб атакувати російську траншею.

«Сапери були божевільними хлопцями. Вони бігли вперед з нами пішки, всі наші машини були розбиті, кидали в російські окопи саморобні гранати, які вони зробили з енергетичних напоїв та вибухівки. Зараз ми нікуди не можемо піти без наших саперів», - розповів  "Морок".

 25-річний сапер Артур розповів "The Times", що три тижні тому разом із десятьма бійцями штурмового підрозділу батальйону "Скала" і ще одним сапером Сергієм відправився на нічну місію, щоб зачистити російську позицію на околиці села Роботине, яке розташоване на першій із трьох російських ліній оборони на південній ділянці фронту.

За словами Артура, не встигли "Бредлі" з'їхати з пандусів, а штурмові групи увірвалися до перших будинків, як російська артилерія накрила їхні позиції, а війська відкрили по них вогонь із прихованих позицій.

Снаряди падали один за одним, будинки почали руйнуватися навколо. Незважаючи на інтенсивність обстрілу, двоє саперів продовжували перевіряти перший захоплений будинок на наявність мін і мін-пасток, навіть коли в нього неодноразово влучали снаряди. Штурмовики почали падати замертво навколо них. Один з вибухів поховав Сергія під завалами, але його витягли з-під завалів і він продовжив працювати.

Потім усе повторилося. Сапери знову вилізли з-під завалів і спробували виконати свою роботу. До того часу четверо з десяти штурмовиків були мертві.

Тоді Артура вибило з дверей одним вибухом снаряда, а коли він спробував підвестися, його звалило іншим. Сергія осколками поранило в горло і руку, і він помер. Артура, напівпритомного, шестеро бійців штурмової групи затягли назад до "Бредлі" і евакуювали.

Артур тоді отримав важку контузію, він вийшов із лікарні лише тиждень тому. Вибухи снарядів помітно сповільнили його мову, проте Артур вже повернувся до роботи на мінних полях.

У звіті, опублікованому минулого тижня британським Королівським інститутом об'єднаних служб (RUSI), зазначається, що мінні поля вздовж російської "лінії Суровікіна" були розширені зі звичайної глибини 120 метрів до 500 метрів.

Мінні поля складаються з шарів протитанкових мін ТМ-62 радянських часів – іноді потрійних, щоб максимізувати руйнівну силу (сапери називають цей прийом "гамбургер") – і протипіхотних мін ПМН у поєднанні з пристроями нового покоління і мінами-пастками.

Прикриті російською артилерією, ці міни неодноразово зупиняли українські штурмові операції вздовж головної осі контрнаступу на південь від Оріхова.

Як повідомляла УМ, Контрнаступ уповільнився через масштабне мінування територій.