Замовники вбивства журналіста Георгія Гонгадзе відомі, але не покарані й досі

Світлій пам’яті Георгія Гонгадзе – присвячую

 

Сьогодні (21 травня) Георгію виповнилося б 54 роки...  Познайомилися ми на початку літа 1996 року в кулуарах Верховної Ради. Він працював телеведучим і журналістом. Я був народним депутатом, головою парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

 

Був у нього на ефірах, давав інтерв’ю. При зустрічах спілкувалися за кавою в буфеті Верховної Ради на різні теми, хоча різниця у віці була солідною (18 років) – за віком він міг годитися мені в сини. Виявилося, що у наших біографіях багато спільного. Обоє народилися в травні,  служили в радянській армії, виконували «інтернаціональний обов’язок» за кордоном, були учасниками воєнних конфліктів, маємо поранення, знаємо, що таке військове братерство (кусок сухаря, ковток води, одна граната на двох і спина до спини) і офіцерська честь, мали загострене почуття справедливості. На цьому і зійшлися. Склалися приятельські  дружні відносини.

 

В пам’ять врізалося, коли на одній із зустрічей, Георгій радісно  повідомив про народження двох ангелочків -  донечок-близнят Нані і Соломії і показав їх світлини. Випили по бокалу червоного вина за їх щасливу долю…

 

У 1998 році під час парламентських виборів був утворений  виборчий блок «Вперед, Україно!», до якого увійшли я, Віктор Мусіяка, Сергій Головатий, Володимир Стретович, Віктор Шишкін, В’ячеслав Білоус,  Анатолій Єрмак та інші – всього 151 кандидатів. Георгій очолював пресслужбу і був одним із керівників нашого виборчого штабу. Багато із нас були повторно обрані народними депутатами. 

 

                                                                            Пам'яті Георгія Гонгадзе/Getty Images

 

Колеги по парламенту нерідко називали нас «вічними  революціонерами» і цитували рядки з вірша Івана Франка:

Вічний революціонер –

Дух, що тіло рве до бою,

Рве за поступ, щастя й волю, –

Він живе, він ще не вмер…

 

Для мене Георгій не помер. Він загинув на інформаційному полі бою за Правду і Справедливість.

Його не вбили душмани в Афгані. Він вижив під час громадянської війни в Грузії, в якій брав участь як журналіст і воював на стороні повстанців. Був тяжко поранений. Лікарі вийняли з тіла Георгія  близько 30 осколків, декілька залишилися в тілі назавжди як і пам’ять про нього…

 

Близько опівночі 16 вересня 2000 року Георгія по дорозі додому  викрали. Його вивезли за Київ і біля села Сухоліси Білоцерківського району по звірячому розтерзали (задушили, відрізали голову і спотворили тіло вогнем) «оборотні в міліцейських погонах» - «орли» міністра внутрішніх справ Кравченка за його усним наказом, на замовлення президента Кучми і глави його Адміністрації Литвина.

 

«…візьми, це тобі»

 

Пригадую, будучи головою нової парламентської ТСК (створення якої я добився у 2002 році), у 2003 році я був у відрядженні у Вашингтоні у справі Георгія і так званих «плівок» майора Миколи Мельниченка (колишнього охоронця Кучми).

 

В столиці США зустрівся з його дружиною. На зустріч Мирослава прийшла з доньками. Поки вона писала заяву про обставини зникнення і вбивства чоловіка, я спілкувався з Нані і Соломією.  Одна з них (здається, Соломія) сиділа поруч зі мною за столом і малювала фломастерами на аркуші паперу малюнок. На ньому були сонечко, хмаринки, на одній із них сидів чоловічок, на землі – дерева, трава і три фігурки – дві  маленькі і більша по середині, які трималися за руки. Я запитав, хто це? Маленька художниця відповіла: ми з мамою і показала рукою на Мирославу і сестричку, а на хмаринці - наш тато. Він полетів на небо і скоро повернеться і подарувала мені  свій малюнок: «на, візьми, це тобі!» (він повинен зберегтися у моїх архівах)...

 

Подумки я дав собі слово: зроблю все від мене залежне і що в моїх силах, щоб встановити всіх учасників вбивства Георгія і  покарати їх судом.  

Встановити юридично-процесуально всіх злочинців вдалося лише після перемоги Помаранчевої революції і зміни кримінально-політичного режиму Кучми, який був замовником викрадення і вбивства Георгія Гонгадзе та інших тяжких злочинів.

 

У тісній співпраці з оновленими МВС, СБУ і Генпрокуратурою, на основі встановлених доказів очолювана мною ТСК  дійшла  висновку, що замовником викрадення і вбивства Гонгадзе був президент Леонід Кучма. Особа, яка підбурила Кучму замовити викрадення і вбивство Георгія – глава Адміністрації президента  Володимир Литвин.

 

Організатором злочину був міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, співорганізатором - керівник секретаріату МВС генерал-полковник Едуард Фере. Обидва мертві.

 

Виконавці викрадення і вбивства Гонгадзе - генерал-лейтенант міліції Олексій Пукач і три офіцери міліції (його підлеглі Валерій Костенко, Микола Протасов і Олександр Попович.) - засудженні  до позбавлення волі (один із них уже помер в колонії).

Головні ж винуватці викрадення і вбивства журналіста Георгія  Гонгадзе Кучма (замовник) і Литвин (підбурювач-замовник) – живі й здорові, насолоджуються життям і досі не понесли судового покарання.

 

Ви можете впевнено назвати ім’я замовника убивства журналіста?

 

 

У грудні 2020 року журналіст Володимир Сонюк, який брав у мене інтерв’ю, запитав прямо: Ви можете впевнено назвати ім’я замовника убивства журналіста?

Я відповів (цитую дослівно з інтерв’ю, опублікованого на сайті «Аргумент» 18.12.2020):

 

«Так, можу! Очолювана мною ТСК Верховної Ради встановила, що на державному рівні була створена організована злочинна організація (яку я назвав «державною політичною мафією») на чолі з президентом України Леонідом Кучмою. Він, прем’єр-міністр Павло Лазаренко і президент компанії ЄЕСУ Юлія Тимошенко є також батьками «політичної корупції» в Україні.

До керівного складу «мафії» входили підлеглі Кучми: глава АП Володимир Литвин, голова СБУ Леонід Деркач, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, голова ДПА Микола Азаров і Генеральний прокуратур Михайло Потебенько.

Кучмою був розписаний жорсткий механізм розподілу державної власності України, згідно з яким найближче оточення Кучми (його зять Віктор Пінчук, Ренат Ахметов, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ та інші) приватизували цілу країну.

Була вибудувана жорстока злочинна вертикаль державної влади (всіх її гілок), яка були повністю узурпована Кучмою. Все було підпорядковано одній меті: укріпити президентську владу Кучми і за будь-яку ціну зробити його президентом на другий строк і можливо переобрати і на третій термін шляхом юридичних маніпуляцій з Конституцією України.

 

Парламентська слідча комісія встановила, що замовником викрадення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе був президент України Леонід Кучма.

У другій половині березня 2011 року я в черговий раз звернувся в Генеральну прокуратуру з депутатським зверненням про порушення кримінальної справи проти Кучми, оскільки мною були встановлені додаткові докази про причетність Кучми до злочинів відносно журналіста Георгія Гонгадзе і громадського діяча Олексія Подольського.

 

Через пару днів з приводу мого звернення мене запросив перший заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін. Близько години ми аналізували зібрані докази, щодо злочинів, вчинених Кучмою.

21 березня 2011 року Кузьмін порушив кримінальну справу проти Кучми. На прес-конференції Кузьмін заявив: «У відношенні Кучми порушено справу. Він підозрюється у причетності до незаконних дій та вбивства Гонгадзе і злочинних дій стосовно Подольського».

 

Згодом справа з обвинувальним висновком щодо Кучми була направлена в Печерський районний суд Києва для розгляду по суті. Але в «хитрий» спосіб (за вказівкою генпрокурора Віктора Пшонки досудове слідство у справі було раптово поновлено, коли вона уже знаходилася в суді, а Кузьмін був у відрядженні за кордоном) суд визнав постанову про порушення справи проти Кучми незаконною і справу закрили. Кузьміна ж звільнили з займаної посади.    

 

У грудні 2014 року Ренат Кузьмін заявив в ефірі телеканалу «1+1» заявив: «У 2013 році ми отримали інформацію про те, що за закриття карної справи проти Леоніда Кучми було сплачено безпрецедентний хабар у мільярд доларів. Стало відомо, що гроші за мовчання отримали і деякі свідки цієї справи і учасники процесу». 

 

«У пакеті домовленостей з минулою владою входило і моє звільнення з прокуратури з притягненням до кримінальної відповідальності за сфальсифікованим звинуваченням. Ми хотіли перевірити цю інформацію слідчим шляхом, але не встигли»,- сказав Кузьмін.

Детальніше про незаконне закриття кримінальної справи щодо Кучми дивіться у документальному фільмі «Українські сенсації. Чому Кучма не сів за грати?»

 

За висновками ТСК підбурювачем вчинення злочину проти Георгія Гонгадзе був глава Адміністрації президента Володимир Литвин, у якого були неприязні стосунки з журналістом Гонгадзе. Литвин помстився Гонгадзе руками Кучми і Кравченка.

Організатором викрадення і вбивства Гонгадзе був міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, співорганізатором – керівник апарату МВС генерал-полковник Едуард Фере.

Виконавці злочину: генерал-майор Олексій Пукач і троє офіцерів міліції, його підлеглі – Валерій Костенко, Микола Протасов і Олександр Попович. Всі четверо судом визнанні винними в умисному вбивстві Георгія Гонгадзе і засуджені до позбавлення волі від 12 до 13 років, Пукач – довічно.

 

    

                                      Л. Кучма                В. Литвин          Ю. Кравченко           Л. Деркач

 

В Печерському районному суді Києва Пукач визнав причетність Володимира Литвина  і Леоніда Кучми до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Після оголошення вироку 29 січня 2013 року, яким Пукач був засуджений до довічного ув’язнення, суддя Мельник запитав у Пукача, чи погоджується він з вироком, на що Пукач відповів: «Я погоджуся, коли у цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин». 

«Я все розповів під час слідства і під час суду, але правду в цьому залі хотів знати один адвокат Федур»,- заявив Пукач (див. відео).

 

Адвокат потерпілої сторони Валентина Теличенко сказала: «Слава Богу, цю фразу чула не тільки я, але й журналісти. Насправді Пукач неодноразово в досудових і судових свідченнях говорив про Кучму і Литвина, про те, де і коли зустрічався з Литвином, але це не було використано в розслідуванні замовників вбивства».

Наприклад, 30 серпня 2011 року Пукач під час допиту в суді назвав замовників вбивства журналіста Гонгадзе колишнього президента Кучму і ексглаву АП Литвина.

 

Голова СБУ Леонід Деркач був організатором вчинення ще одного злочину проти Гонгадзе, який виразився в незаконному заведенні щодо журналіста оперативно-розшукової справи «Провокатор», веденні незаконного стеження за Гонгадзе і прослуховуванні його телефонних розмов. Ці злочинні дії Деркач вчинив за вказівкою Кучми, який наказав Деркачу зробити Георгію Гонгадзе «пиз…ць», що на мові, сленгу «блатних» злочинців означає «вмерти» або «смерть».

 

Очолювана мною слідча комісія встановила, що за прямою вказівкою президента Кучми голова СБУ Деркач у лютому 2000 року організував замах на вбивство народного депутата Олександра Єльяшкевича, голови парламентської ТСК, яка встановила, що на президентських виборах 1999 року Кучма повторно став президентом України шляхом масових фальсифікацій, підкупу виборців і адміністративного ресурсу. Єльяшкевич добивався визнання президентських виборів недійсними і усунення Кучми від влади.

 

У червні 2000 року за наказом міністра внутрішніх справ Кравченка Олексій Пукач разом з двома своїми підлеглими, офіцерами міліції Миколою Наумець і Олегом Мариняк викрали в Києві (так само як і Гонгадзе) громадського діяча Олексія Подольського, відвезли його в лісосмугу Прилуцького району Чернігівської області, де побили, погрожували вбивством, викопуванням власної могили, накинувши ремінь на шию, душили. Подольському пощастило – залишився живим.

 

Виконавці злочину Пукач, Наумець і Мариняк визнані судом винними і засуджені до позбавлення волі. Сценарій викрадення Подольського до дрібниць аналогічний тому, як це сталося з Гонгадзе.

 

ТСК встановила, що замовником злочину проти Подольського був президент Кучма. Кравченко особисто доповів Кучмі про обставини викрадення і побиття Подольського працівниками міліції. Президент Кучма схвалив злочинні дії Кравченка і його підлеглих.

Кучма також дав доручення голові СБУ Деркачу «знищити мене і Анатолія Єрмака», коли Деркач доповів йому, що ми знайшли за кордоном валютні рахунки сімейства Кучми і його радника Волкова. Аудіо запис цієї розмови був обнародуваний Миколою Мельниченком і опублікований у ЗМІ.

 

Матеріали розслідування і висновки ТСК у вересні 2005 року я доповів народним депутатам на сесії Верховної Ради. Парламент взяв звіт до відома і зобов’язав мене направити матеріали ТСК Генеральному прокурору Святославу Піскуну, якому я пропонував висловити недовіру і відправити його у відставку. Після цього Верховна Рада в пожежному порядку 342 голосами з 383 присутніх в залі проголосувала за припинення діяльності очолюваної мною комісії.

 

Як народний депутат я направив Генеральному прокурору матеріали комісії разом з депутатським запитом про порушення кримінальної справи проти Кучми, Литвина, Кравченка і Деркача, притягнення їх до кримінальної відповідальності і взяття під варту, як співучасників викрадення і вбивства Георгія Гонгадзе та вчинення інших злочинів».

Повне інтерв’ю під заголовком «Григорій Омельченко: «Недоумок при владі небезпечніший, ніж агент іноземної розвідки».

 

Р.S. У грудні 2004 року замовник викрадення і вбивства журналіста Гонгадзе президент Кучма присвоїв підбурювачу до вчинення злочину  Литвину звання Герой України з врученням ордена Держави.

23 серпня 2005 року президент України Віктор Ющенко своїм указом присвоїв Георгію Гонгадзе звання Герой України з удостоєнням ордена Держави «За самовіддане служіння українському народові, громадянську мужність, виявлену у відстоюванні ідеалів демократії та свободи слова, відданість журналістській справі».

 

Кравченко Литвину: офіцери МВС віддані Кучмі і виконають будь-яке завдання …

 

Під час розгляду Апеляційним судом Києва справи екс-генерала міліції Олексія Пукача, який убив журналіста Георгія Гонгадзе, представник потерпілої сторони Олександр Єльяшкевич зачитав протокол очної ставки Пукача з Литвином від 6 липня 2010 року.

 

Згідно з протоколом, Пукач "показав, що у вересні-жовтні 2000 року приблизно о 20-й чи 22-й годині поїхав з роботи на конспіративну квартиру, де його покликали до телефону. По телефону Фере, тодішній керівник апарату МВС України, наказав йому повернутися до міністерства і прибути в кабінет Кравченка (на той час голова МВС), що він і зробив. Коли він зайшов до кабінету Кравченка, то там у кімнаті відпочинку знаходилися Фере та перший заступник міністра внутрішніх справ Джига. Кравченко стояв біля стільця навпроти них. Через деякий час по телефону доповіли Кравченку, як він зрозумів, що приїхав глава Адміністрації президента Литвин. Через декілька хвилин у кабінет Кравченка, у кімнату відпочинку зайшов Литвин. Кравченко почав представляти йому Фере і Джигу. На це Литвин відповів, що він знає їх і що треба залишитися наодинці. Кравченко сказав Джизі і Фере, щоб вони вийшли, а він (Пукач) залишився. Кравченко почав представляти Литвина і його, не дивлячись на те, що Литвин наполягав залишитися наодинці. Кравченко показав на Пукача. На це Литвин відповів, що він знає, і знову наполягав, щоб залишитися наодинці. Кравченко сказав, що він доповідав президентові і йому, Литвину, також слід, щоб Литвин передав Леоніду Даниловичу, що офіцери МВС віддані президентові і виконають будь-яке завдання. Потім Кравченко сказав, щоб він (Пукач) теж вийшов із кабінету, і він пішов. Кравченко і Литвин залишились наодинці".

 

Крім того, адвокат Єльяшкевич повідомив, що була проведена міжнародна експертиза від 11 березня 2009 року вилучених записів розмов від 3 липня 2000 року.

 

Записи містять інформацію про розмову Кучми та Литвина в кабінеті, де останній пропонує Кучмі вирішити питання з Гонгадзе через Кравченко: "Ні. Нехай Кравченко скаже, щоб на нього подіяли. Його треба пугнуть".

Також на записах є розмова Кравченка з Кучмою, де останній передає розмову з Литвином: "А головне, що треба - Володя [Литвин] говорить: "Треба, щоб його чеченці вкрали і вивезли до Чечні, на х*й, і викуп попросили".

Із цього випливає, зазначає Єльяшкевич, що саме Литвин запропонував Кучмі вирішити питання щодо Гонгадзе через Кравченка.

 

Адвокат також зазначає, що Литвина допитували кілька разів як свідка, проте "як вбачається з матеріалу судової справи, відсутні будь-які відомості щодо допиту Литвина після отримання слідством висновків міжнародної експертизи від 11 березня 2009 року, що є підставою про ставлення питання про умисні злочинні дії осіб, які проводили досудове розслідування, або свідоме вилучення матеріалу з допитом з матеріалів справи після закінчення досудового розслідування».

 

«На це повинен був звернути увагу суддя Мельник під час розгляду справи судом першої інстанції, але він свідомо "не помітив" цих кричущих фактів", - зауважив Єльяшкевич.

 

Хотіли, щоб Пукач наклав на себе руки

 

Вранці 3 серпня 2009 року під час огляду камери, в якій під посиленою охороною спецпідрозділу «Альфа» перебуває колишній генерал Олексій Пукач, було виявлено півтораметрову мотузку. «Постає питання: як цей предмет міг потрапити туди і з якою метою? Адже довжини шнура вистачило б, щоб Пукач наклав на себе руки. Відтак можна говорити, що дехто свідомо підштовхує головного фігуранта у справі про вбивство журналіста Гонгадзе до самогубства», — розповіло «Україні молодій» джерело, наближене до правоохоронних органів.

 

Силовики не змогли ані підтвердити, ані спростувати цієї інформації. «Олексій Пукач дійсно перебуває під цілодобовою охороною наших бійців зі спецпідрозділу «Альфа». Однак усе, що стосується розслідування справи, коментує винятково Генеральна прокуратура України», — пояснила «УМ» прес–секретар СБУ Марина Остапенко.

У Генпрокуратурі теж були небагатослівними, хоча факт виявлення стороннього предмета в камері Пукача і не спростували. «Охорону здійснюють співробітники СБУ, — підтвердив керівник прес–служби Генпрокуратури Юрій Бойченко. — Проте я не можу ані підтвердити, ані спростувати інформацію про знайдену в камері мотузку».

 

З цього приводу я зробив депутатське звернення і від своїх колег з СБУ отримав конфіденційне підтвердження, що мотузка дійсно була виявлена в камері де утримується генерал Пукач і що на передодні його відвідували невідомі, які не були записані у журналі відвідувачів слідчого ізолятора. 

 

Свідчення адвоката Пукача Олега Мусієнка

 

Особливу Вашу увагу привертаю до інтерв’ю колишнього адвоката  Пукача Олега Мусієнка, яке він дав «Українській правді» у жовтні 2010 р. 

 

Він наводить фактичні дані (докази), які підтверджують, що замовниками викрадення і вбивства Георгія Гонгадзе були президент Кучма і глава його адміністрації Литвин. Окрім того ви відчуєте морально-психологічну атмосферу яка царила навколо розслідування справи вбивства Гонгадзе. Матимете уяву і про характер, психологічний портрет і психотип Пукача.

А тепер наберіться терпіння і уважно прочитайте «допит» адвоката Олега Мусієка журналістом.

 

Журналіст: Що передувало вашому усуненню від захисту Олексія Пукача?

Мусієнко: Тільки завдяки моєму клопотанню, узгодженому з Пукачем, про доповнення досудового слідства та скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи проти Кучми і Литвина, заступник генерального прокурора Кузьмін прийняв таке рішення.

Цьому передувала моя зустріч з Ренатом Равелійовичем. Кузьмін мене переконував, що "він за справедливість", захоплювався моїм професіоналізмом і запитував: "Чи ви ж і в суді будете наголошувати, що слідство проведене неповно?" "Так, безумовно", - відповідав я. "І ви ж скажете, що я приймав участь у допиті Пукача?"

 

Журналіст: Кузьмін брав участь у допиті Пукача?

Мусієнко: Так. Кузьмін брав участь у допиті, який відбувся приблизно 9 вересня, перед закінченням досудового слідства Харченком.

 

Журналіст: Навіщо там був Кузьмін?

Мусієнко: Кузьмін прийшов з однією метою - запитати Пукача, чи не застосовувалися до нього незаконних методів слідства, в тому числі й психологічного тиску.

Це була особиста ініціатива Кузьміна. Він не очікував, що Пукач особисто йому, Кузьміну, дасть свідчення щодо причетності до убивства в якості замовників Кучми і Литвина.

Це вже всім відомо, і не є розголошенням даних досудового слідства, бо сам Кузьмін скасував постанову про відмову в порушенні справи відносно Кучми і Литвина.

Але, незважаючи на намагання Кузьміна виставити себе принциповим прокурорським працівником, подальші події показали, що це був просто піар-хід Кузьміна.

Чи був він узгоджений з Медведьком, чи з президентом, але те, що Кузьмін заявив, що буде продовжене об'єктивне розслідування справи, не відповідає дійсності.

Без моєї участі, з 12 по 18 жовтня Пукач неодноразово вивозився до слідчого управління Генпрокуратури на Борисоглібську, де на нього тиснули...

 

Журналіст: Там проводилися якісь слідчі дії?

Мусієнко: Це були слідчі дії. Його ознайомили з постановою про прийняття справи до провадження слідчим Грищенком, про створення слідчої групи, про скасування постанови про відмову в порушенні справ відносно Кучми і Литвина. Як не крути, це слідчі дії, і Пукач ставив свій підпис. Коли я прийшов до нього 13 жовтня в місце його утримання, ми розмовляли, і Пукач каже: "Я поставив свій підпис, а ви поставте тією датою, коли будете знайомитися з документами".

Пукач також повідомив мені, що 12 жовтня з ним зустрічався особисто Кузьмін. Той переконував, що він "неодноразово розмовляв з дідом", як він каже - тобто з президентом Кучмой - і той йому клянеться-божиться, що він не причетний до справи Гонгадзе. Кузьмін також заявив, що "Володя тут вообще не при делах", маючи на увазі Литвина.

 

Журналіст: Тоді виникає питання, навіщо Кузьмін скасував постанову про відмову в порушенні справи проти Кучми і Литвина?

Мусієнко: Я вам скажу, навіщо. 3 листопада витікає термін повноважень нинішнього генерального прокурора Олександра Медведька. І Кузьмін, маючи на меті посісти крісло генерального прокурора, перед громадськістю зайнявся окозамилюванням, щоб показати, який він принциповий борець зі злочинністю.

В подальшому сталося те, що сталося. Слідчий Грищенко від мене ховався. Уже в кінці дня 12 жовтня, після відправлення Пукача до місця утримання, Грищенко зі мною поспілкувався. Запевнив, що жодних порушень Кримінально-процесуального кодексу він не допустить, що більше без моєї участі допитувати Пукача не буде.

 

Журналіст: Ви казали, що Пукача також привозили без вас в прокуратуру на Борисоглібську 18-19 жовтня. Його допитували?

Мусієнко: Ні. Окрім ознайомлення з процесуальними документами, слідчих дій не проводили. Але Грищенко з наглядаючим прокурором тиснули на нього з метою поміняти адвоката, казали: "У нас є боєць, захисник, який буде вас захищати...".

Пукач поставив природне запитання: "А що, Мусієнко не справляється? Це ж завдяки йому ви скасували постанову про відмову в порушенні справ відносно Кучми і Литвина". Вони нічого не відповіли. Сказали: "Так треба".

 

Журналіст: Незрозуміло, який інтерес слідства в цьому?

Мусієнко: І Кузьмін, і Грищенко знають, що я би як захисник Пукача ніколи би не дозволив Генпрокуратурі виділити з цієї справи в окреме провадження кримінальну справу відносно Литвина і Кучми, щоб її поховати. Саме так вони планують зробити.

Водночас за статтею 26 Кримінально-процесуального кодексу виділення справи можливе лише в тих випадках, якщо це не зашкодить всебічному і об'єктивному розслідуванню всієї справи. В даному випадку цей принцип не додержується. Я можу припускати, що тут Кузьмін зіграв на свідомості Литвина і Кучми, показав, "хто є хто", а потім запевнив, що незважаючи на ці події, він зробить так, щоб вони вийшли сухими з води.

 

                                                              Колишній адвокат Пукача Олег Мусієнко

 

Журналіст: Ви вважаєте, роль Кучми і Литвина доведена в справі Гонгадзе?

Мусієнко:  Вважаю, що так.

 

Журналіст: На чому ґрунтуються ваші переконання?

Мусієнко: Це покази Пукача, підтверджені на очних ставках з Литвином і Кучмою, це - посмертна записка Кравченка, яку повторно розшифрували, і де зазначено, що він "став жертвою інтриг президента Кучми".

 

Журналіст: Хіба можливе якесь двояке читання тексту передсмертної записки Кравченка?

Мусієнко: Раніше розшифровували, що він мав на увазі "президента України і його оточення", а тепер - "президента Кучму і його оточення".

 

Журналіст: Автентичність почерку Кравченка підтверджена?

Мусієнко: Так, підтверджена. І першою, і другою експертизою, яка була проведена в червні-липні цього року.

 

Журналіст: На чому ще ґрунтується ваша переконаність щодо Кучми і Литвина?

Мусієнко: В період з 2000 по 2003 рік жодних слідчих дій по справі Гонгадзе в МВС не проводилося. Це загальновідомий факт, який можна підтвердити допитами Кучми, Потебенька і так далі. Хоча всі спецслужби тоді знали - і це сьогодні підтверджує Пукач - що злочин скоїли співробітники МВС.

З цього приводу я пропонував слідству допитати колишнього генпрокурора Потебенька, а також Піскуна, який першим арештував Пукача, а потім через декілька тижнів був звільнений з посади президентом Кучмою.

В програмі Савіка Шустера "Свобода слова" Леонід Черновецький, вказуючи на Піскуна, заявив: "Я пишаюся цією людиною, яка пішла проти системи і розкрила убивство Гонгадзе". На це Піскун встав і, звертаючись до ведучого, заявив: "Савік, проведіть зі мною аналогічну передачу, я вам розповім, хто і як тиснув". Безумовно, зараз Піскун в Партії регіонів та буде відмовлятися від сказаного, але ж є документальні дані!

 

Журналіст Вам відомо, який отримано висновок експертизи записів Мельниченка?

Мусієнко: Експерт каже, що голоси на записах належать Кучмі та Литвину.

 

Журналіст: Хто після вашого уходу став адвокатом у Пукача?

Мусієнко: Я не знаю, мені цього слідчий не повідомив.

 

Журналіст: Як взагалі ви стали адвокатом Пукача?

Мусієнко: Я був призначений генеральним прокурором України Медведьком та погоджений із заступником генпрокурора Голомшею. Пропрацював з грудня 2009 по 19 жовтня 2010.

 

Журналіст: Тобто ви наданий державою адвокат? Ваші послуги Пукачу оплачувалися бюджетом?

Мусієнко: Я жодної копійки не отримав і не отримаю, мабуть.

 

Журналіст: Вам зрозумілий психотип Пукача? Що він за людина?

Мусієнко: Це служака. Законослухняний. Звик підкорятися начальникам, командирам.

Пукач виріс у Хмельницькій області, в забитому селі, ріс з бабцею, бо серед батьків були нелади. З самого дитинства все життя тяжко працював. Навіть коли він останні роки переховувався від слідства по справі Гонгадзе, то жив не на якісь награбовані мільйони, а сам пас, доїв корів, здавав молоко, заробляв собі на прожиток.

Якось, розмовляючи зі мною, він розповідав: "Коли я в дитинстві, у радянські часи дивився парад на Червоній площі, то члени політбюро були для мене як боги!".

Таким же богом для нього був і Кравченко. Пукач розповідав, що коли Кравченко наказав скоїти убивство Гонгадзе, він намагався переконати його це не робити. Більше того, він пішов до покійного Фере (керівник апарату МВС), який мав певний вплив на Кравченка, і поскаржився йому: "Гонгадзе звернувся з листом до генерального прокурора, весь світ гуде про це зовнішнє спостереження..."

 

Коли ж Фере в свою чергу намагався переконати Кравченка, міністр знову викликав Пукача і з погрозою фізичної розправи почав на нього наїжджати: "Я тобі сказав конфіденційно, одному! А ти розголосив ці таємні дані! Я тебе..."

За словами Пукача, Кравченко завів його в душову кабіну (очевидно, в кабінеті міністра), справа ледь не дійшла до фізичного впливу. І Кравченко сказав: "Якщо ти не вивезеш Гонгадзе, я вивезу тебе з ним, закопаю, і ніхто про це не дізнається!".

У цей час в кабінеті Кравченка роздався телефонний дзвінок. Дзвонив Кучма. Кравченко витягнувся в струнку і сказав: "Так точно, пане президенте! Ми все виконаємо, Леонід Данилович!" Закінчивши цю розмову, Кравченко звернувся до Пукача зі словами: "Ти бачиш, звідки дзвонять?!"

 

Журналіст: Мова ішла саме про Гонгадзе?

Мусієнко: Так.

 

Журналіст: Кравченко давав команду Пукачу "розібратися" з Гонгадзе чи саме "вбити"?

Мусієнко: Вбити, закопати, спалити. Це покази Пукача.

 

Журналіст: Яка була команда по Подольському?

Мусієнко:  Розібратися, залякати. Була команда: "роздягти, облити бензином..." Як вони казали - грубо, але з пісні слів не викинеш: "Налякати так, щоб він всрався".

Пукач доповів Кравченку, що так і було, але насправді він каже, що пожалів Подольського, його не обливали бензином, жорстоко не били, але переконавшись, що він заляканий, випустили у лісі, а самі поїхали.

 

Журналіст: За вашою інформацією, було тільки два епізоди злочинів, скоєних Пукачем - убивство Гонгадзе і викрадення Подольського? Чи були ще інші розправи?

Мусієнко: Мова іде про два епізоди, хоча я припускаю, що були й інші. Бо була така специфіка цієї служби в часи президента Кучми... Але я не думаю, що могло бути багато епізодів, адже Пукач невільно, під тиском Фере і Кравченка перейшов на службу в Міністерство.

Він туди не хотів іти. Він був начальником розвідки УМВС в місті Києві, і хотів там і залишатися. У нього були добрі стосунки з усіма. Як характеризують на очних ставках його сослуживці, це перший порядний генерал, який намагався навести порядок в системі розвідки МВС...

 

Журналіст: Чекайте, але ж як може порядна людина своїми власними руками вбити журналіста?

Мусієнко: Він стверджує, що заходився в якомусь незрозумілому йому стані, який межує зі станом афекту, і не знав, що робити.

Пукач за своїм характером не міг піти проти начальника, не виконати його наказ. Але він не хотів убивати, як стверджує сам Пукач. Я не можу це категорично заявляти, але дані судово-медичної експертизи свідчать, що покази Пукач десь мають сенс в тому, що нібито він хотів привести Гонгадзе в непритомний стан і так і залишити.

 

Журналіст: Якщо Пукач не хотів убивати, навіщо він тоді заїжджав за бензином і лопатою уже після того, як викрав Гонгадзе і тримав його у автомобілі?

Мусієнко: За бензином він не заїжджав. Як він пояснює, бензин в машині розвідки знаходився завжди, бо до цього зобов'язувала специфіка служби, адже коли ведеш спостереження, на заправку не заїдеш, треба доливати з якоїсь ємкості. А лопату він взяв, як він каже, десь на полі, щоб полякати, викопати яму, як вони це робили з Подольським...

Звичайно, тут є над чим думати, але в чому я можу бути впевнений, що у Пукача не було попередньої змови зі своїм подільником. І про це свідчать їхні покази на судовому процесі, який відбувся декілька років тому.

Зокрема, Попович, водій Пукача, каже: "Коли я побачив, що копають яму і туди помістили Гонгадзе, я хотів втекти! Але боявся, що Пукач завалить і мене". Тобто не було такого, що перед цим вони домовлялися: "Давайте, будемо вбивати Гонгадзе". Вони думали, що вивозять Гонгадзе, щоб просто полякати.

 

Журналіст: Була інформація, що в місці першого поховання Гонгадзе знайшли рештки інших людей...

Мусієнко:  Експертиза показала, що ці поховання відносяться до часів Першої та Другої світової війни.

 

Журналіст: Хто давав команду перепоховати тіло Гонгадзе?

Мусієнко: Давав Кравченко. При чому після візиту до нього Литвина. Це відбувалося наступним чином. Після того, як восени 2000 року пішов розголос навколо зникнення журналіста Гонгадзе, в кабінеті міністра внутрішніх справ вечеряли Кравченко, Фере і Джига, вживали спиртні напої. І викликали туди Пукача. Було це близько 23:00.

Коли Пукач туди прибув, обговорювалося питання, куди заслати тих підлеглих Пукача, які приймали участь у операції вбивства Гонгадзе - Протасова, Костенка і Поповича. Міністр Кравченко наполягав, щоб Фере їх відправив або в Ліван, де були наші миротворці, або в туристичну поїздку в Туніс. Фере казав, що у нього немає таких грошей, на що Кравченко вимагав: "Знайдеш!".

І в цей момент референт по телефону повідомив Кравченка, що в МВС прибув глава адміністрації президента Литвин.

Коли зайшов Литвин, Кравченко став представляти йому присутніх генералів. На що Литвин сказав: "Я знаю-знаю, нам треба залишитися наодинці". Кравченко був змушений відправити з кабінету Джигу і Фере, але залишив Пукача. І звертаючись до Литвина, Кравченко сказав: "Володимир Михайлович, це той генерал, начальник розвідки, який розібрався з Гонгадзе". А Литвин далі каже: "Я знаю, але нам треба розібратися наодинці!"

Це була вже пізня ніч, близько 24:00. Пукач їх залишив, а на ранок Кравченко його викликав і сказав: "Ми вирішили - не я, а ми! - ми вирішили, що ти поїдеш один, перепоховаєш тіло, і, відчленивши голову, закопаєш її окремо".

 

ПРОДОВЖЕННЯ читайте за посиланням 

 

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант