«Ми не можемо війну наполовину виграти». На війні і в тилу — погляд «Вовків Да Вінчі»
Під дощем, на Аскольдовій могилі, два товариші спостерігали за відкриттям чергової скульптурки проєкту «Шукай». >>
Полковник Олег Валерійович Дегтярьов був батьком для своїх бійців. (facebook.com/UkrainianLandForces)
Командир бойової військової частини, яка боронить Україну на сході, полковник Олег Валерійович Дегтярьов загинув, рятуючи під обстрілом своїх бійців, на Донеччині.
Сталося це на найнебезпечнішій ділянці східного фронту, за попередніми даними, в районі Мар’їнки.
Як інформує Україна молода, прізвище полеглого кадрового офіцера оприлюднили Сухопутні війська ЗСУ в соцмережах у п’ятницю.
«Смерть зустріла героя під час надання допомоги своїм підлеглим на найнебезпечнішій ділянці удару противника», – йдеться в повідомленні.
Побратими полковника зазначають, що за час військової служби кадровий офіцер пройшов всі звання від лейтенанта до полковника.
«Особовий склад, який знаходився під командуванням полковника Дегтярьова завжди відзначав його велике, щире серце й уособлював його постать, насамперед, із людяністю.
До кожного військовослужбовця Валерійович, так його поміж собою називали офіцери, мав свій індивідуальний підхід. За будь-яких обставин вислухає. Порадить. Допоможе. Його слухали. Йшли за порадою.
Коли на територію частини заїжджав Валерійович, одразу жвавішало. Всі знали – приїхав Батько, командир, наставник і великий друг усього великого військового колективу», – йдеться в повідомленні.
Як писали свого часу у навчальному центрі "Десна", де Дегтярьов ніс службу, вже з п’яти років він був впевнений – життя своє присвятить службі у війську. З третього класу волів стати десантником, тож уже по закінченні школи замислився про освоєння військової науки.
У 1993-му зібрався вступати до Одеського інституту Сухопутних Військ на факультет повітряно-десантних військ. Але потрапив до Київського інституту Сухопутних військ із бажанням вступити на розвідувальний факультет.
Зі вступом на обраний факультет не склалося через шалений конкурс. Тому вступив на факультет танкових військ, а за рік перевівся до Харківського вищого танкового командного училища. Олег Дегтярьов випустився зі спеціальністю "командир танкового взводу.
До 169-го навчального центру на Чернігівщині молодий військовий потрапив у 1997 році – і залишився там на довгі роки. А у 2014-му, у складі сформованої у "Десні" 169-ї РТГр, Дегтярьов одним із перших вирушив на Донбас – захищати Україну.
«Саме тоді я зрозумів, для чого всі ці роки Батьківщина мене «годувала», – згадував сам Дегтярьов.
Він разом з іншими офіцерами, сержантами та солдатами навчального центру тримав оборону на Дебальцевському напрямку до лютого 2015 року. Свою групу, за спогадами учасників тих подій, з оточення офіцер зміг вивести без втрат.
«Олег Валерійович завжди буде прикладом для майбутніх поколінь захисників України. Його життєвий шлях безцінний внесок в незалежність нашої Батьківщини.
Своє життя він присвятив підготовці та навчанню професійних військових, які обов’язково помстяться за його смерть! Висловлюємо свої щирі співчуття рідним та близьким загиблого…», - додають бойові побратими полковника.
Як повідомляла «УМ», 19-річний боєць із Прикарпаття Роман Гломба, який вразив з ПЗРК шість російських літаків, а також одну крилату ракету, став першим в історії строковиком, який отримав зірку Героя України.
Під дощем, на Аскольдовій могилі, два товариші спостерігали за відкриттям чергової скульптурки проєкту «Шукай». >>
Скоро буде паска! І вже дехто складає списки страв, які поїдуть на фронт. >>
Це вже 18-й центр загалом в Україні, який створюється місцевими органами влади, але лише перший у Києві. Розташований він у приміщенні ЦНАП у Солом'янському районі міста. >>
Український режисер та захисник Олег Сенцов продемонстрував селфі з передової – з міста Часів Яр, яке нині є форпостом Донецької області. >>
У встановленні на Алеї ВМС України погруддя Героя України Віталія Скакуна відмовила історико-топонімічна комісія при виконавчому комітеті Одеської міської ради. >>
Танки чудово показують себе на полі бою й ми точно не збираємося ховати від ворога те, що зазвичай примушує ховатися його самого. >>