Майор Богдан Бродовський загинув під час обстрілу

Протягом минулої доби, 5 липня, в районі проведення операції Об’єднаних сил з боку збройних формувань Російської Федерації зафіксовано 9 порушень режиму припинення вогню.

Як інформує УМ, про це 6 липня повідомили у пресслужби штабу ООС у Фейсбуці.

Окупанти відкривали вогонь біля Авдіївки, Золотого-4, Пісків, Чермалика, Новозванівки, Новотошківського, Причепилівки, Кримського. Вороги вели обстріл із мінометів 120-го та 82-го калібрів, станкових протитанкових, ручних протитанкових гранатометів, великокаліберних кулеметів.

Один військовослужбовець зі складу Об’єднаних сил отримав несумісні з життям поранення. Крім того, троє військових отримали поранення. Воїнів доправлено до лікувального закладу. На ворожі обстріли українські захисники відкривали вогонь у відповідь.

ДОПОВНЕНО: Як стало відомо, загиблим виявився заступник начальника тилу логістики 93-ї бригади "Холодний Яр" - майор Бродовський Богдан Віталійович. 

Так, коли бойовики обстріляли позиції холодноярців, офіцер отримав вибухове поранення несумісне з життям.

Богдан Бродовський народився 17 квітня 1984 року. Був кадровим військовим із великим досвідом. Служив у Збройних Силах України з 2002 року.

«У  93-й бригаді офіцер почав служити ще до початку війни. Був начальником продовольчої служби. Обіймав цю посаду й у перші роки війни. Потім ненадовго звільнявся, відновився у корпусі резерву. Далі повернувся у рідний гарнізон на Дніпропетровщині. І от, зовсім нещодавно, знову почав служити у 93-тій бригаді. Він був спокійним і добрим, люблячим батьком», - згадує його товариш по службі Сергій Олександрович, який очолював групу матеріального забезпечення бригади на початку російсько-української війни», - повідомили у бригаді.

"Згадую його як доброзичливу людину. Дуже шкода", - каже начальник групи матеріального забезпечення.

"Ми багато прослужили разом: на початку війни Богдан був начпродом бригади, а я – діловодом. Як людина він був завжди доброзичливим, ніколи не сварився, завжди приходив на допомогу. Був гарною людиною, - пригадує товаришка по службі Тетяна. – На першому місці завжди ставив свою сім’ю. У нього було четверо дітей. Пам’ятаю, коли з ним познайомилася, його донечка ходила у садок. І він завжди намагався забрати її додому сам. Іноді приводив на роботу. А ще у нього зовсім нещодавно народився синок: і року не пройшло. Не так давно родина оселилася у Вільному. Я ходила до них у гості. Це дуже велика втрата і для сім’ї, і для бригади".