День державного герба України

19 лютого в Україні відзначається День державного герба. Сучасний центральний елемент державного герба України практично один в один повторює так званий "тризуб" князя Володимира Великого.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України I скликання (колишня Верховна Рада УРСР XII скликання) постановила, що давній символ київських князів часів – тризуб – стає офіційним символом держави Україна, що була утворена після розвалу СРСР у межах колишньої Української РСР.

Історія тризубу

Чому "так званий", бо достеменно невідомо, як називали цей знак у княжі часи і чи був він взагалі "тризубом"? Він просто був. Історики також не знають, що він точно означає. Є кілька версій, але всі вони не вважаються достатньо обґрунтованим.

Серед найпоширеніших: хижий птах (можливо, сокіл чи ворон), що атакує; лук і стріли; блискавка; якір; якір-хрест; тамга (знак кочовиків Великого степу) або інші язичницькі символи кочовиків, наприклад, знак бога Тенгрі.

Також історики не одностайні у питанні – кому належав цей символ початково. Найпопулярнішою є версія, що тризуб – родовий знак династії Рюриковичів. Він був не лише особистим знаком князя Володимира, але також у дещо зміненому вигляді був на знаменах його батька – князя Святослава (двозуб), пізніше схожі знаки наслідували їх нащадки.

Тризуби карбувалися на княжих монетах, цеглинах Десятинної церкви, цей знак є серед графіті Софійського собору та інших архітектурних пам’яток княжої доби, він також є на могильній плиті французької королеви Анни Ярославівни – онуки князя Володимира, а ще – багатьох інших князів, пише 24 канал.

Існує також версія, що тризуб – давній символ не династії, а народу – слов’ян чи, можливо, інших племен, що населяли українські землі у І тисячолітті нашої ери. Згодом його запозичили якості продовження традицій вікінги-завойовники, що заснували у Києві свою династію. На користь цієї версії говорить схожість тризубу з тамгою – давнім знаком кочовиків Великого степу. Цей символ відомий майже 2 тисячі років й його модифікацією, наприклад, є тарак-тамга – знак династії ханів Гіреїв і нинішній герб кримськотатарського народу.

У часи феодальної роздробленості Київської княжої держави тризуб втрачає популярність та згодом про нього забувають. Лише у кінці 18 – початку 19 століття, коли почали знаходити княжі монети з тризубом, цей символ повернувся з небуття та став популярним серед української інтелігенції.

Про тризуб згадали у дні Української революції 1917 року. Нова держава – Українська Народна Республіка – потребувала герб. "Володимирів Тризуб" був лише одним з варіантів національного герба.

Історик і голова Центральної Ради Михайло Грушевський запропонував "золотий плуг", але історик Дмитро Антонович переконав, що новій державі не варто починати з нуля, а необхідно використати давні символи, щоб підкреслити традиції державотворення. Варіант Антоновича-молодшого переміг і на початку 1918 року тризуб став гербом УНР.

Автором проєкту великого та малого гербів України став видатний графік Василь Кричевський. Ідея була дуже вдалою і тризуб використовувався навіть після повалення Центральної Ради – він був символом і Гетьманату, і Директорії. Також тризуб став гербом Карпатської України у 1939 році, а також у модифікованому вигляді – офіційним символом Організації Українських Націоналістів (ОУН), де меч був замість центрального "зубу".

За часів російської комуністичної окупації тризуб опинився поза законом як символ УНР та ОУН (петлюрівців і бандерівців – за радянською етимологією), за його використання можна було отримати строк чи навіть втратити життя. Власне, радянські репресії та заборони тризуба спровокували "ефект Стрейзанд" й лише додали популярності цьому символу. Саме тому після відновлення української державності особливих варіантів національного герба, крім тризуба, не було – ні галицький левик, ні символ шляхетських родів "погоня" (нині є на гербі Литви та колись буде – на гербі Білорусі), ні козак з самопалом, що був символом запорожців не були такими популярними.

Малий герб

Верховна Рада у 1992 році визнала тризуб державним гербом, але не закрила питання. Справа в тому, що знак князя Володимира було визнано лише Малим гербом. Чому не було затверджено одразу й Великого герба? Річ у тім, що такі проєкти були, але не було одностайності депутатів – частина парламентарів бажали, щоб на гербі крім тризубу був ще православний хрест, частина (а більшість у Раді складали особи, приналежні до компартії) були категорично проти. Щоб уникнути суперечок було прийнято "соломонове рішення", депутати ухвалили постанову про Малий герб, а питанням Великого мали опікуватись вже наступні законотворці та чиновники.

Не було поставлено крапки й у Конституції України в 1996 році. Основний закон держави лише зазначав, що колись у майбутньому тризуб має стати центральним елементом Великого державного герба. також до нього потрібно було додати елементи герба Війська Запорізького. Попри те, що автори Конституції склали доволі просту покрокову інструкцію-шпаргалку зі створення Великого державного герба, його немає й досі.

Доволі проста та небанальна справа виявилась великою проблемою. Мінялися президенти та політичні курси, йшла десятиліття, а питання геральдичного престижу ніяк не зрушувалося з місця.

Так доволі простий, але яскравий і ефектний малий герб, що він був розроблений трьома геральдистами – Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким – на довгі роки залишився незмінним, призвичаївся та став частиною українського повсякдення.

Великий герб

За роки Незалежності було кілька великих та багато маленьких спроб реалізувати статтю 20 Конституції про створення Великого державного герба. Зокрема, в 1997 та 2009 роках, але щоразу бюрократія гальмувала справу.

Табу з питання про нарешті створення "великого державного герба" було знято лише у наш час. Недосвідчений та позасистемний очільник держави не мав пієтету до проблеми, яку не могли вирішити сто років ще з часів УНР, а тому було поставлено завдання активізувати роботу. Верховна Рада 25 серпня 2020 року видала закон та доручила Кабміну нарешті провести конкурс на кращий проєкт.

Виконувати її взявся міністр культури – колишній телепродюсер Олександр Ткаченко.

               Можливий майбутній великий герб України 

У листопаді 2020 року міністр відзвітував громадськості про свої напрацювання.

Процес визначення переможців здійснювався членами фахового журі на чолі з Андрієм Гречилом, автором малого герба. Усі є фахівцями з геральдики, історії, юриспруденції та мистецтвознавства. Загалом до конкурсу було допущено 112 робіт. Журі презентувало своє рішення сьогодні на засіданні оргкомітету. Першу премію отримав проєкт Олексія Кохана (він, до речі, є співавтором малого державного герба України). Ескіз-переможець містить обов’язкові елементи для великого Державного герба, зокрема: герб Війська Запорізького, воїна-козака, лицаря з мушкетом та знак Княжої держави Володимира Великого, тобто малий Державний герб, – проінформував Ткаченко у фейсбуці.

Ршення спровокувало доволі гучний скандал. Комусь не сподобалась персона автора: Олексій Кохан у радянські часи боровся з "українським буржуазним націоналізмом" та його проявом – тризубом на сторінках сатирично-пропагандистського журналу "Перець". Хтось дорікнув на склад комісії та натякнув на адмінресурс. Комусь просто не сподобався ескіз.

Опозиція до проєкту-переможця здебільшого засідала у соцмережах. Одним з головних фронтів – став фейсбук міністра Ткаченка.

Міністор Ткаченко оголошує переможця конкурсу та дає старт полеміці:

Так, колишній очільник Інституту Національної Пам’яті, а нині народний депутат Володимир В’ятрович визначив ескіз як "салат гербовий", натякаючи на те, що у проєкті все зібрали докупи по схемі "аби було". Ще далі пішов культуролог Олексій Панич, він поетично назвав його "совок вишневий коло хати". Також чимало звинувачень було у тому, що це не ескіз, а "лубок", ба більше, проєкт-переможець є втіленням "хуторянства" чи навіть "міщанства".

Третє місце на конкурсі (другого не було) посів проєкт групи на чолі з Дмитром Дубілетом. Колишній банкстер та міністр в Уряді Гончарука зібрав велику команду, до якої увійшли відомі фахівці, зокрема, ще один автор проєкту Малого герба Іван Турецький.

Після оголошення результатів конкурсу Дубілет розповів про свій проєкт, показав його ескізи, а ще розповів деякі цифрові цікавинки розробки. У нього знайшлося чимало прихильників, втім, були й критики.

Також не уник порівняння ескіз Кохана з проєктами, що перемогли на попередніх конкурсах, але так і не стали офіційними символами. Мова, зокрема, про ескіз знаменитого художника-графіка Сергія Якутовича 2009 року. Тоді проєкт, над яким крім Якутовича працювали художники Олександр Івахненко та Віталій Мітченко, було схвалено Кабміном та президентом Ющенком, але "поховано" Верховною Радою, яка тоді більше опікувалася "коаліціядою" та боротьбою за владою, ніж державницькими справами.

Ескіз великого герба авторства Сергія Якутовича, 2009 рік

Нині у Мін’юсті готують законопроєкт про Великий державний герб за ескізом Кохана. Незабаром документ передадуть на розгляд до Верховної Ради, яка має вирішити – чи з'явиться в України нарешті Великий державний герб, чи держава залишиться зі звичним Малим. Для цього потрібно державницьке "так" від ⅔ голосів нардепів.

Як повідомляла "УМ", Інститут національної памʼяті не бачить доцільності у розробці великого Державного Герба.