Катастрофа Ан-26: курсант Віталій Вільховий похований на Львівщині, фото

21:46, 30.09.2020

Провести Віталія Вільхового в останню путь приїхали однокурсники з Харкова. (Фото Радіо Свобода)

Курсанта Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, 20-річного Віталія Вільхового провели в останню путь в рідному селі Волиця Сокальського району Львівської області у середу.

 

Віталій став жертвою жахливої Чугуївської катастрофи на Харківщині, яка сталася 25 вересня. На місці падіння літака Ан-26 миттєво загинули 25 чоловік: 18 курсантів, 5 прапорщиків і 2 офіцери. Курсант Вільховий став 26-м загиблим у трагедії, його разом із курсантом В’ячеславом Золочевським (єдиний кому пощастило вижити) відкинуло від літака вибуховою хвилею. За його життя лікарі боролися всю ніч, утім, вранці Віталій помер… У нього було 90% опіків тіла…

 

 

Як інформує «Україна молода», про похорони курсанта Вільхового повідомляє Радіо Свобода, а також місцеві ЗМІ Львівщини.

 

 

Група однокурсників із Харкова супроводжувала тіло загиблого Віталія аж до його дому в селі Волиця, де у бабусі, він проводив усі канікули, певний час проживав із батьками.

 

На похорон курсанта прийшли сотні людей, приїхали його колеги зі Львова (Вільховий вчився у ліцеї Героїв Крут), а також з Польщі.

 

 

Віталій Вільховий був третім військовим у своїй родині. Прикладом для нього і наставником був дядько – полковник Валерій Гриневич, який служить у Збройних силах. Племінник щодня контактував із ним: дзвонив або писав. Валерій Гриневич розповів, що знав про нічний навчальний політ Віталія, але той нічого йому не говорив про наступний – 25 вересня. До слова, у цей день молодшому братові Віталя виповнилось 6 років.

 

 

«Саме перед тим польотом безпосереднього ми не спілкувалися, бо у цей день я був на полігоні, а перед цим ми переписувалися ввечері і він був радий, що у нього відбувся нічний політ. Я про цей знав, але він не казав про наступний. Він був радий, що його мрія літати збулася. Віталій був справжнім бійцем, бо любив державу, свою професію і до останнього боровся за життя», – розповів начальник Центрального управління забезпечення авіації та протиповітряної оборони, озброєння Командування сил логістики Валерій Гриневич у коментарі Радіо Свобода.

 

«Завдяки шахтарській загартованості батька, молитві мами Віталій Вільховий став успішним курсантом, одним із кращих. Ми втратили майбутніх льотчиків, громадян України. Чи це налякало тих, хто навчається на військовій справі? Курсанти, щоб не сталось, якщо обрали цю професію, йтимуть до кінця. Бо вони свідомо обрали військову професію», – зауважив начальник Львівського гарнізону, генерал Павло Ткачук під час церемонії прощання.

 

 

«Відповідальний, житттєрадісний, добрий і щирий хлопець, який прагнув тримати над нами небо…Його загибель – невгамовний біль, який назавжди залишиться в нашому серці. Вічна пам’ять Віталію та всім хлопцям, яких не стало того страшного дня. Нехай з Богом спочивають», – сказав голова Львівської ОДА Максим Козицький. 
 

Майбутній офіцер Роман Кметик, який вчився із загиблим у Львові, розповів у коментарі ЗМІ, що лише дізнавшись про авіакатастрофу, почав телефонувати своєму колишньому однокурснику.

 

«Телефон був вимкнений, у мене купа емоцій, дивних думок, не хотілося їсти, спати, вірити, поки не побачив сьогодні Віталія… Все вірив, що помилка. Після І курсу він сказав, що хоче літати, бути пілотом-штурманом, його захоплювала висота, швидкість. Ми підтримували спілкування. Є багато гарних спогадів. Це просто військова удача супроводжує, коли ти служиш. Чудова була людина…», – каже друг загиблого Роман.

 

 

Як повідомляла «УМ», Віталія Вільхового, після падіння літака, намагався врятувати його однокурсник – 20-річний курсант В’ячеслав Золочевський, який єдиний вижив у цій трагедії. Коли В’ячеслав отямився, то побачив, що Віталій горить і допомагав гасити на ньому полум’я.

 

Для ідентифікації 25 тіл загиблих у катастрофі потрібно щонайменше кілька тижнів.