Цього дня, у 1667 році, між Річчю Посполитою і Московською державою було укладено Андрусівське перемир’я, що закріпило насильницький поділ української етнічної території на дві частини - Правобережну і Лівобережну Україну.
Відповідно цієї угоди, під владою Московської держави опинилась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ. Правобережна Україна і Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом залишалися в складі Речі Посполитої. Київ на два роки передавався Московській державі. Запорізька Січ передавалась під спільне управління Польщі і Московщини.
Як відомо, після смерті Богдана Хмельницького, на українських землях вирувала громадянська війна між численними угрупованнями його спадкоємців, які, до того, мали розбіжні погляди на подальший шлях розвитку своєї країни.
Відправною точкою в протистоянні козацьких еліт стало одночасне обрання у 1663 році одразу двох гетьманів: орієнтованого на союз із Польщею Павла Тетері (1663–1665) на Правобережжі та вірного союзу із Московією Івана Брюховецького (1663–1668) на Лівобережжі.
Після усунення правобережного гетьмана Павла Тетері, йому на зміну прийшов Петро Дорошенко, який мав план об'єднання України: укласти союз з Кримом та Туреччиною і користуючись слабкістю Речі Посполитої, знесиленої війною з Московським царством, звільнити від поляків Правобережну Україну і об'єднати її з Лівобережжям.
Зрештою, кримський хан надав допомогу - 30 тисяч ординців, за підтримки яких Дорошенко під Браїловим вщент розгромив польське військо. Для Польщі, виснаженої війною, це стало страшним ударом і вона змушена була терміново укласти мир з Росією, що й було зроблено 30 січня 1667 року в Андрусові.
За умовами цього перемир’я припинялась польсько-московська війна 1654-1667 років, а Україна поділялася на дві частини по Дніпру: Лівобережжя залишалося у складі Московського царства, а Правобережжя, крім Києва, і Білорусь переходили під владу Польщі.
Угода між Московським царством і Річчю Посполитою викликала велике невдоволення серед українського суспільства, що переросло у повстання, яке очолив гетьман Іван Брюховецький.
Згодом під його тиском майже всі російські війська були вигнані. На Правобережжі у жовтні 1667 року Петро Дорошенко, за підтримки Туреччини, також домігся від Польщі виведення військ і встановлення українсько-польського кордону по річці Горинь.