110 років тому народився український поет Богдан-Ігор Антонич

Цього дня народився Богдан-Ігор Антонич - український поет, прозаїк, перекладач.

 

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937) народився в селі Новиці, Горлицького повіту, на Лемківщині, в родині священика, пише "Укрінформ".

 

Закінчив Сяноцьку гімназію - єдину на всю Лемківщину польську гімназію, де викладали і українською мовою. Восени 1928 року вступив на філософський факультет Львівського університету.

 

Перша збірка поезій Антонича - "Привітання життя", вийшла в 1931, коли авторові було 22 роки. Вихід у світ другої збірки "Три перстені" (1934; саме ця збірка й зробила Антонича популярним, показала творчі можливості поета) співпав у часі з закінченням Львівського університету.

 

Власне, другою була "Велика гармонія" - збірка віршів на релігійні теми, написана у 1932-1933 роках.

 

Уперше повне видання збірки українською мовою - однотомник вибраних праць - здійснили у 1967 році у Нью-Йорку колега, сучасник і друг Антонича Святослав Гординський та поет-емігрант і літературний критик Богдан Рубчак.

 

Читайте також: Культовий Антонич

 

В Україні найповніше видання поезій митця вийшло лише у 1989. Разом з тим, поет знаходив час на працю в інших жанрах та на публіцистику, робив переклади, на сторінках преси дискутував на політичні та громадські теми; публікував сатиричні фейлетони та пародії.

 

Крім того, Антонич пробував свої сили в прозі та драматургії. Здобувши за життя славу та визнання на західноукраїнських землях, після смерті поет, що прожив усього неповних 28 років, був на довгий час несправедливо забутий, а його творчий доробок - заборонений.

 

Та навіть у неповному, усіченому вигляді творчість Антонича прийшла до читача в публікаціях на початку 1960-х років, а потім у книзі "Пісня про незнищенність матерії", і не тільки привернула до себе загальну увагу, а й стала активним фактором літературного процесу. Вона несла з собою поетику ХХ ст., яку тодішні молоді митці відкривали для себе у творчості Лорки, Поля Елюара, Юліана Тувіма.

 

Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легень перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало.

 

Після його смерті та входження Західної України до складу УРСР Антонич, як аполітичний поет-містик, був заборонений; інтерес до нього виник лише у 1960-х роках в українській діаспорі, а потім й у СРСР. Його вірші перекладені багатьма мовами.

 

Як писала "УМ", 2016 року у Львові відкрили пам’ятник Богдану-Ігорю Антоничу.