Світ на порозі ядерної війни? США і Росія офіційно розірвали договір про ракети

Сполучені Штати 2 серпня, офіційно виходять з російсько-американського Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД), який ознаменував собою завершення "холодної війни". 

Про це повідомляє Obozrevatel.

Восени 2018 року президент США Дональд Трамп заявив, що Росія порушує умови ДРСМД, і в цій ситуації його збереження не вигідне Сполученим Штатам. 

У грудні держсекретар США Майк Помпео висунув ультиматум Росії, зажадавши протягом 60 днів знищити або модифікувати ракету 9М729, що, як стверджують у Вашингтоні, за своїми показниками порушує ДРСМД.

2 лютого Сполучені Штати припинили свої зобов'язання за Договором і почали процес виходу з нього. Незабаром після цього президент Росії Владімір Путін призупинив зобов'язання Росії щодо договору. РФ послідовно заперечувала усі звинувачення США. "Зупинити дію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про ліквідацію їх ракет середньої дальності і меншої дальності, підписаного в місті Вашингтоні 8 грудня 1987 року", – сказано в документі, опублікованому на офіційному сайті Кремля.

Після закінчення терміну Договору глава німецького МЗС Хайко Маас заявив, що в 2020 році Німеччина скористається своїм статусом голови Ради Європейського Союзу, щоб спробувати впровадити нові форми контролю над озброєннями. Він нагадав, що в світі до сих пір є майже 14 тисяч ядерних боєголовок, при цьому інвестиції в нові системи озброєнь ростуть. Він вказав на "серйозні наслідки для безпеки і миру" на планеті, якими загрожує припинення дії ДРСМД.

Нагадаємо, ДРСМД був укладений між СРСР і США в грудні 1987 року і вступив в силу в червні 1988 року. Підписаний  Договір про ракети середньої і меншої дальності (ДРСМД) забороняв обом ядерним наддержавам володіти наземними ракетами радіусом дії від 500 до 5000 км.

Фактично, підписання цього договору вивело світ зі стану холодної війни, оскільки, з одного боку, зі Східної Європи і Європейської частини Радянського Союзу (перш за все, йшлося про Україну, Білорусь і балтійські республіки) були виведені радянські ракети СС-20 , що тримали під прицілом усю європейську частину НАТО. З іншого – США вивели розміщені на території Західної Європи ракети "Першинг-2", а також крилаті ракети "Томагавк" наземного базування.

Але починаючи з 2010 року стало зрозуміло, що договір дає збій, пише Eurointegration.  Американці регулярно звинувачували росіян у порушенні ДРСМД за різними пунктами, які до 2017 року звелися до одного – розгортання ракети 9М729, створення якої, на думку Вашингтона, суперечить духу договору.

У відповідь Москва запевняє, що ракета відповідає вимогам договору і жодного разу не була випробувана на заборонені ним дистанції. При цьому Росія висунула власні звинувачення на адресу американської сторони. По-перше, Москва наполягає на тому, що пускові установки європейської системи ПРО (яка вже розміщена в Румунії і будується в Польщі) Мк-41, в разі незначної адаптації, можуть бути використані для запуску крилатої ракети "Томагавк", яка, щоправда, нині у американців існує лише в морській версії.

По-друге, на думку росіян, деякі озброєні дрони США можуть підпадати під обмеження ДРСМД. І, нарешті, по-третє, деякі тренувальні цілі для випробування американських систем ПРО також можуть бути фактором дестабілізації.

Зрозуміло, що США відкидають усі ці звинувачення, наполягаючи на їхній сумнівності й голослівності. Це, в принципі, є недалеким від істини, оскільки без відповідних, нехай і незначних, змін в конструкції американського озброєння жоден із пунктів російських звинувачень не можна розглядати як конкретний доказ порушення ДРСМД.

А ось Москва вже розгорнула 9М729, що стало незаперечним доказом порушення договору. І хоча в РФ стверджують, що ракету ніколи не тестували на радіусі понад 480 км, в США вже заявили: вони мають докази того, що її параметри все ж порушують договір. Сьогоднішні події підтвердили непорушність американської позиції: відмовитися від денонсації договору лише в разі, якщо РФ знищить або згорне нову ракету. При цьому вихід з угоди дозволить і самим США відновити виробництво ракет з таким радіусом дії.

І от тут виникає питання, якою є позиція європейських членів НАТО, перед якими в разі "смерті" договору постане вибір, чи надавати свою території для розміщення американських ракет середньої і меншої дальності. Держави НАТО можна розділити на дві групи: країни-критики і країни-прихильники дій США.

А що ж Україна? Представники української влади тему "загибелі" ДРСМД намагалися не помічати. Єдиною заявою на цю тему можна вважати твіт міністра закордонних справ Павла Клімкіна, де він зазначив, що "з розумінням ставиться" до погроз США вийти з договору про РСМД. "Росії дають зрозуміти, що "гібридне" невиконання нею своїх зобов'язань більше не толеруватимуть. Архітектура стратегічної стабільності має бути прозорою, чесною і ефективною", – резюмує Клімкін.

Україна підтримує метод жорсткого тиску на Росію. Та чи готовий Київ адекватно реагувати на "смерть" ДРСМД?

Це важливо хоча б тому, що Київ, разом із Москвою і Вашингтоном, є правонаступником договору.

Тобто в разі краху ДРСМД ми могли б (попередньо домовившись із США) проігнорувати домовленості в рамках асоціації Режиму контролю ракетних технологій (РКРТ), за якими ми не виробляємо ракети з радіусом дії понад 500 км – і, відновивши традиції вітчизняної оборонки, почати виробництво ракет, вкрай необхідних для ефективного стримування Росії.

Втім, деякі наслідки можуть виявитися не такими позитивними для України. Хоча б тому, що після загибелі ДРСМД і повноцінної гонки озброєнь в Європі тиск РФ може посилитися. З одного боку, Москву явно турбує загроза розміщення ракет на території України, з іншого – вона шукає плацдарми для своїх ракет (нехай не в Україні, але поруч з нами), створивши тим самим інструмент протидії європейській ПРО.

Це крайні сценарії, проте й "середній" варіант може загрожувати непривабливими для України наслідками. Повномасштабна гонка озброєнь може перетворити Україну на такий собі буфер між Росією і НАТО, що суперечить основній меті нашої зовнішньої політики – інтеграції в євроатлантичні структури.

І наостанок питання: чи має Київ стратегію того, як скористатися можливостями, які з’являться після краху ДРСМД, а головне – мінімізувати нові ризики? Згідно з текстом договору, він припиняє дію через шість місяців після офіційного повідомлення однієї зі сторін про вихід.

А це означає, що і Київ матиме ще півроку, щоби знайти відповідь на поставлені питання.