Терапія мистецтвом: інсталяції учасниць Гогольfest поборюють травми та здійснюють дитячі мрії

15:05, 28.04.2019

Мікросвіт Юлії Арістової, який став реальністю (фото: Станіслав Гоцуляк)

Темна кімната, до стелі якої підвішені чорні фігури циліндричної форми. Крізь отвори в нижній частині з них виглядають пофарбовані червоним кольором лампочки.
 
Вони - єдине джерело світла в кімнаті. Ці криваві отвори - мов роти глибоководних риб. Якщо підняти голову і зазирнути в їх нутро, там можна побачити своє відображення.
 
Ефект досягається завдяки наявності всередині маленьких дзеркал. "На світ можна дивитися через любов і через страх", - каже автор інсталяції Марго Резник з київського Інституту проблем сучасного мистецтва.
 
І "Риби" - це спроба зазирнути в очі своїм страхам. Крім цієї, на фестивалі представлено ще дві інсталяції Марго Резник - "Голови" та "Дім (побудований внутрішньою дитиною)".
 
 
Авторка зі своїми "Рибами" виглядає дуже містично 
 
Журналістка Яна Сєдова представляє серію світлин портретиста, волонтера Майї Михайлюк. Вони зроблені під час їх спільних поїздок в зону АТО протягом 2014-2016 років. Михайлюк фотографувала, Сєдова робила репортажі, разом возили гуманітарну допомогу місцевим.
 
Герої світлин - жителі сірої зони (Пєски, Авдіївка, Красногорівка). Війна висмикнула їх з буденності, зруйнувала звичний хід життя. Замість нього - суцільне затьмарення - це символізує чорний фон навколо їх силуетів. В цьому чорному фоні і всі ті, кого війна не торкнулась.
 
Їх затьмарення - у них в головах.
 
Ідея іншої інсталяції, "Мир та війна", прийшла до Яни Сєдової після одного з візитів в зону АТО, коли в її шафі поруч із сукнями та кофтинками з’явився бронежилет. Інсталяція побудована на антагонізмі речей з мирного та воєнного життя: ваза - туба від РПГ, помада - гільза…
 
 
Здається, самим поглядом Яна Сєдова намагається витягти героїв своїх репортажів із цього "Затьмарення"
 
Юлія Арістова-Ковалевська так розповідає про свою інсталяцію Dreamhouse: 
 
"В дитинстві кожен з нас будує мікросвіт, зменшену копію реальності. Маленькою я мріяла мати дім, в якому всі будуть щасливі. Ставши дорослою, я можу все це втілити в життя".
 
Півтора роки знадобилось на побудову макету будинку її мрії, окремі елементи якого допомагали майструвати друзі. Прототипом став реальний будинок, який колишня киянка разом з чоловіком придбала в Ольшанці на Миколаївщині.
 
Після добудови, тепер в ньому є кругле вікно-ілюмінатор, басейн, пічка, камін, двері з вітражем, фонтан.
 
Але це той випадок, коли задум і його втілення кілька разів міняються місцями. Зменшена копія, що спочатку відтворювала елементи справжнього будинку, на певному етапі обігнала свій прототип. І тепер реальний будинок модифікується за цим макетом. 
 
Живопис Ольги Кіяшової з Дебальцевого, нині одеської студентки, створено за мотивами книги Ліз Бурбо "П'ять травм, які заважають бути самим собою".
 
Прийняти себе, несправедливо ображену, покинуту, зраджену, принижену, і знайти в собі сили йти далі, не зважаючи ні на що - це головний посил п’яти чуттєвих полотен.
 
Молода художниця фіксує увагу на обличчі і оголених грудях, що символізують беззахисність, вразливість. Натурою для амбітного дебюту стали її подруги, вона сама і те, що кожна з них пережила.
 
 
 
Оля Кіяшова закінчує роботу над останньою з "П’яти травм" 
 
Інсталяції учасників Гогольфесту в ці дні можна знайти у різних кінцях Маріуполя.
 
Окрім всіх основних локацій фестивалю - ПК "Молодіжний", Платформа ТЮ, Креативний простір "Вежа" -  це також шаховий клуб, Міський сад, Театральний сквер і просто закинуте подвір’я на вулиці Грецькій.
 
Крім інсталяцій, цьогорічна візуальна програма StartUp Гогольfest включає перфоманси, майстер-класи, арт-резиденцію, екскурсію містом.
 
Як писала "УМ", в Маріуполі розпочався Гогольfest - міжнародний фестиваль сучасного мистецтва.