Попереду небачена битва: як європейські ЗМІ відреагували на перший тур виборів президента України

«Якби Порошенко не по­трапив до другого туру, то був би політичним трупом», — заявляє в своєму коментарі в польській «Газеті виборчій» Мацєй Пьотровський з Інституту свободи, відомий у Польщі експерт з українських справ.

 

Він пояснює, що «українська політична традиція» є безжалісною — ніхто не рахується з тим, хто програв.

 

«Тому для Порошенка вже перший тур виборів був боротьбою не лише за чергову каденцію, а й за виживання. Для Порошенка вихід до другого туру означає уникнення політичної катастрофи. Тепер на нього чекає важка переправа, якщо він має намір розіграти вибори на свою користь», — говорить експерт. 

 

Його промова після закінчення першого туру була чудово виписана, але в ній не лунали прізвища інших кандидатів, однак кілька разів було чути «Путін», «Кремль», «Росія». Порошенко і далі хоче представляти себе як єдиного, хто може впоратися з ситуацією на сході, вказує Пьотровський.

 

«Що чекає на Україну після цього туру виборів, незрозуміло», — пише німецька газета «Франкфуртер Руншау».

 

І пояснює: «Кампанія Зеленського вважається проектом олігарха у вигнанні Ігоря Коломойського, який перебуває у ворожих стосунках з Порошенком. Якщо він стане Президентом, це може дати старт новій боротьбі за переділ, причому ви­гнання тепер загрожуватиме Порошенку. Перспективи, які, радше, занепокоюють». 

 

«Що ж, тепер виходить, що все має лагодити актор», пише інше німецьке видання «Нойе Оснабрюкер Цайтунг».

 

І продовжує: «Якщо розчарування політиками переходить певний больовий поріг, новачки отримують свій шанс. Так було в Італії у випадку з «Рухом п’яти зірок» коміка Беппе Грілло, який зараз входить до правлячої коаліції. Так було в США, де зараз у Білому домі сидить магнат нерухомості. Для долі країни це означає передусім одне: більше непрогнозованості. В Україні чинний Президент Петро Порошенко не виправдав покладених на нього надій людей. Він не зміг зупинити корупцію та кумівство — попри весь кредит довіри та підтримку з Заходу». 

Мюнхенська «Зюддойче Цайтунг» розмірковує над наслідками можливої перемоги на ви­борах Володимира Зеленського:

 

«Політичних ідей до висунення своєї кандидатури Зеленський ніколи не представляв. Як президент Голобородько він робив ставку на прості популістські рішення. Бо керівник Міжнародного валютного фонду був представлений заколотником, який хотів надати кредит, лише якщо Україна надасть частину своєї території для прийому європейських атомних відходів. Зеленський іще й як кандидат називав умови МВФ «дуже жорсткими» — натомість насправді відсотки за кредитами МВФ для Києва є набагато нижчими за ринкові. Оприлюднена 26 січня програма Зеленського на чотири сторінки — короткий курс популізму: він обіцяє запровадження прямої демократії та референдумів, долучення всіх українців до національного багатства від наро­дження, вільний вибір університету для успішних випускників шкіл та будівництво доріг на західноєвропейському рівні. Передвиборчі зустрічі з дипломатами зі США та важливих країн ЄС мали частково ефект протверезіння.

 

«Зеленський не міг відповісти майже на жодне запитання», — каже один з учасників такої зустрічі», — пише «Зюддойче Цайтунг». 

 

«Найбільш обнадійлива новина про вибори в Україні — це те, що нікому не відомо, хто переможе», — іронізує британське видання «Економіст».

 

«Виборці настільки втомилися, що можуть обрати людину, яка зіграла президента на телебаченні. З цієї точки зору, можна сказати, демократія у країні процвітає, на відміну від її сусідок на пост­радянському просторі — Росії та Білорусі», — додає «Економіст».

 

Хоча певні реформи після протестів на Майдані 2014 року вдалося провести, корупція і заангажованість політиків нікуди не зникли, пише видання.

 

Це і пояснює, чому Володимир Зеленський приваблює українських виборців, «які конче потребують нових облич» у політиці, додає «Економіст».

 

Двох інших лідерів рейтингів — чинного президента Петра Порошенка та лідера партії «Батьківщина» Юлію Тимошенко — видання називає системними політиками і додає, що «важко відшукати в українській політиці обличчя, старші за них».

 

Вони розраховують на тих виборців, для яких страх перед невизначеністю більший за невдоволення статус-кво.

ЗМІ неодноразово проводили паралелі між Володимиром Зеленським та американським президентом Дональдом Трампом, хоча сам він віддає перевагу порівнянням iз Рональдом Рейганом, пише британська газета «Індепендент».

 

В історії були випадки, коли в політику йшли шоумени, використовуючи свою популярність i впізнаваність. Та цього разу ситуація виглядає дещо інакше. Напевно, не було в історії такої ситуації, коли кандидата у президенти було складніше відокремити від його образу та персонажа, якого він грає на екрані, наголошує «Індепендент».

 

«Це щонайменше майстер-клас iз тролінгу», — йдеться у статті.

 

Ці вибори стануть тестом для української історії періоду після Майдану, пише видання.

 

«Якщо Президентом стане Зеленський, цілком можливо, що ці вибори відкриють нову сторінку не лише в українській, а й у світовій історії», — підсумовує «Індепендент». 

 

«Німецька хвиля» зазначає, що на виборах Президента України третина виборців обрала експеримент. Тріумф Зеленського — це ляпас Порошенку і дежа вю Тимошенко. Підсумки першого туру виборів Президента обіцяють битву, якої Україна ще не бачила.

 

Виступ 58-річної Тимошенко викликав відчуття дежа вю. У 2010 році вона, програвши у другому турі опозиційному тоді Віктору Януковичу з відривом у приблизно три відсотки, спочатку відмовилася визнавати підсумки виборів, звинувативши владу у фальсифікації.

 

Тоді Тимошенко заявила, що буде боротися в судах і не стане скликати Майдан. Як вона вчинить цього разу — питання відкрите, зазначає «Німецька хвиля». 

 

Як підсумовує «Німецька хвиля», низька явка на заході України, на патріотизм якої робив ставку Президент Порошенко, стала для нього неприємною несподіванкою. Невдоволення корупцією і низьким рівнем життя переважило зовнішньополітичні успіхи Президента, перш за все — зближення з ЄС, і його роль у створенні нової, незалежної від Росії православної церкви.