Загиблі герої війни та їх історії: грудень 2018 року

Дев'ять воїнів загинули або померли від поранень у грудні 2018 року.

 

Наймолодщому було 22 роки, найстаршому - 50.

 

Таким чином за 2018 рік Україна втратила на фронті 143 героїв.

 

Згадаймо полеглих грудня поіменно.

 

1. Богдан Хлівний. 26 лютого 1993 - 04 грудня 2018.

 

Старший солдат, стрілець-помічника гранатометника 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 14 ОМБр.

 

 

Народився в Кривому Розі на Дніпропетровщині. Закінчив Криворізьку спеціалізовану школу № 9 з поглибленим вивченням економіки, права та іноземних мов, Криворізький технічний коледж НМетАУ. Заочно навчався у ДЮІ МВС України.

 

29-го вересня 2016 року вступив на військову службу за контрактом до складу 14-ї окремої механізованої бригади.

 

Загинув 4-го грудня 2018 близько 9:00 від кулі снайпера поблизу села Новозванівка на Попаснянському напрямку. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.

 

2. Олександр Коломієць "Карампуча". 24 жовтня 1989 - 07 грудня 2018.

 

Молодший сержант, заступник командира бойової машини - навідник-оператор 1-го гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу 2-ї гісько-штурмової роти 2-го гірсько-штурмового батальйону 128 ОГШБр.

 

 

Народився в селі Маркізівка Золотоніського району на Черкащині.

 

На військовій службі - з 2014 року, влітку 2018 в чергове подовжив контракт ще на півроку.

 

Загинув увечері від смертельного кульового поранення під час виконання бойового завдання на спостережному посту на Маріупольському напрямку. Похований у рідному селі Маркізівка. Залишились батьки і сестра.

 

3. Віктор Куропятник. 16 листопада 1973 - 13 грудня 2018.

 

Старший сержант, командир десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 8-ї десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону 79 ОДШБр.

 

 

Народився в селі Аджамка Кропивницького району Кіровоградської області. Мешкав у Кропивницькому. Здобув фах тракториста-машиніста.

 

Строкову службу проходив у ракетних військах. З 2007 працював мотористом у ТОВ "Залізобетонні вироби М-400". Протягом 2015-2016 років служив у морській піхоті (п'ята хвиля мобілізації), 501 ОБМП 36 ОБрМП, командир 3-го відділення 1-го штурмового взводу 3-ї десантно-штурмової роти. З квітня 2017 працював у ТОВ "Агроліга Трейд". 21.10.2018 підписав контракт на службу в десантно-штурмових військах.

 

Загинув 13-го грудня 2018 року о 16:13 під час обстрілу поблизу села Гнутове на Маріупольському напрямку від кулі снайпера в голову. Похований на Алеї Почесних воїнських поховань Рівнянського кладовища міста Кропивницького. Залишились дружина та троє синів.

 

4. В’ячеслав Мороз. 29 січня 1968 - 13 грудня 2018.

 

Військовослужбовець відділення зв’язку 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

 

 

Мешканець села Добровілля Васильківського району на Дніпропетровщині. Помер від серцевого нападу під час виконання бойового завдання на бойовому посту поблизу села Гнутове на Маріупольському напрямку.

 

5. Владислав Простяков. 16 жовтня 1996 - 13 грудня 2018.

 

Військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

 

 

Народився в місті Вільногірськ на Дніпропетровщині. Мешкав у Дніпрі. Здобув фах кулінара, працював у закладах харчування Дніпра. У 2016 році був призваний на строкову військову службу, по закінченні якої підписав контракт.

 

13-го грудня 2018 року під час обстрілу поблизу села Гнутове на Маріупольському напрямку дістав тяжкі поранення, що виявились несумісними з життям. Помер у військовому шпиталі в Маріуполі. Похований у рідному Вільногірську. Залишились батьки.

 

6. Денис Лошкарьов "Мол". 09 березня 1979 - 15 грудня 2018.

 

Молодший лейтенант, командир взводу батальйону спецпризначення "Донбас" 15-го окремого полку НГУ.

 

 

Народився в Херсоні. Юрист, директор ТОВ "Юридичне агентство "Дерн, Лошкарьов та партнери". Спортсмен. Мисливець. Займався громадською та політичною діяльністю. Активний учасник Революції Гідності. Записався добровольцем у загін самооборони при Херсонському військоматі.

 

Після отримання повістки 03-го лютого 2015 року, підписав контракт з НГУ до закінчення особливого періоду. Пройшов бої за Широкине. З групою снайперів-розвідників виконував завдання у складі ССО з розвідки та контрснайперської боротьби по всій лінії фронту. 15-го грудня 2018 року загинув від кулі снайпера поблизу села Гнутове на Маріупольському напрямку. Похований у Херсоні, на кладовищі Геологів, на Меморіалі пам'яті загиблих бійців АТО. Залишились дружина та троє дітей, - два сини і донька.

 

7. Олексій Гребенюк. 03 квітня 1969 - 17 грудня 2018.

 

Сержант, снайпер 72-ї окремої механізованої бригади.

 

 

Народився в місті Кролевець Сумської області. У 1987 році закінчив Глухівське СПТУ-15 за фахом столяра-тесляра. Протягом 1987 - 1989 років проходив строкову службу у 103-ій повітряно-десантній дивізії (СРСР) на посаді начальника радіостанції та командира відділення, брав участь у бойових діях в Афганістані, нагороджений медаллю "За бойові заслуги". Працював в "Сумиводгосп" (міжрайонне управління водного господарства). З 14-го березня 2015 до квітня 2016 проходив службу за мобілізацією в зоні АТО, 17 ОТБр. У червні 2017 підписав контракт і повернувся на фронт.

 

7 листопада 2018 року дістав тяжке поранення у живіт, з ушкодженням внутрішніх органів, поблизу селища Новолуганське на Світлодарській дузі. З військового госпіталя Бахмута був доставлений до реанімації в Харків, звідки 13 листопада 2018 літаком переправлений до Києва. 40 діб боровся за життя, помер у Головному військовому госпіталі, не приходячи до свідомості. Похований у Кролевці на Варварівському кладовищі. Залишились дружина, син та донька.

 

8. Євген Тоненьков "Сталкер". 24 квітня 1990 - 25 грудня 2018.

 

Навідник 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

 

 

Народився в Маріуполі. Мешканець селища Розділ Миколаївського району на Львівщині. Працював на металургійному заводі, на різних підробітках - зварником та ін. Майже 4 роки на фронті, воював у складі БСП "Донбас", 16 ОМПБ "Полтава", з вересня 2018 служив за контрактом у 10 ОГШБр. Під час війни одружився, дружина - медик "Донбасу" та 10 ОГШБр, воювали разом, мешкали на її Батьківщині - на Львівщині.

 

Помер від кульового поранення в голову, яке дістав 25-го грудня 2018 року під час бойових дій поблизу села Кримське (Новоайдарський район). Похований в селищі Розділ. Залишилися дружина та маленький син.

 

9. Ігор Тарновецький. 12 червня 1985 - 26 грудня 2018. 

 

Старший лейтенант, військовослужбовець 28 ОМБр, військовий топограф.

 

 

Народився в селищі Неполоківці Кіцманського району на Буковині. Мріяв стати військовим, але до військового училища не потрапив, - не пройшов медкомісію. У 2008 признаний непридатним до військової служби. Випускник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2007, біологічний факультет, інженер землевпорядник). Протягом 2006 року працював землевпорядником Центру Держземкадастру (місто Кіцмань). З 2007 року - помічник юриста у ТОВ "Готель Буковина"; помічник районного землевпорядника, Департамент ДМБК і ЗВ міської ради міста Чернівці; 2008-2009 - інспектор, головний спеціаліст, Держземінспекція України, місто Чернівці; з 2014 - технік землевпорядник ЧРФ Держземкадастру міста Заставна.

 

У 2015 році залишив високооплачувану роботу та був мобілізований як доброволець, з кінця 2016 брав участь у бойових діях, підписав контракт. Проходив службу на посаді геодезиста у 161-му топогеодезичному центрі. На початку 2017 призначений на посаду начальника геоінформаційної служби штабу 28-ї бригади. Крайній раз вирушив у зону ООС 19 грудня 2018.

 

Помер внаслідок серцевого нападу в зоні ООС. Мати померла, залишився батько.