Загиблі герої війни та їх історії: серпень 2018 року

08:44, 11.01.2019

У серпні 2018 року Україна втратила найбільше героїв

У серпні 2018 року Збройні сили України зазнали найбільше бойових втрат: 18 воїнів. Ще один боєць трагічно загинув, рятуючи жінку, яка тонула в Азовському морі.
 
Наймолодшому був 21 рік, найстаршому - 52.
 
При цьому лише за 23 серпня ЗСУ втратили 6 бійців.
 
Згайдаймо полеглих поіменно.
 
1. Федір Балог "Одеса". 10 травня 1973 - 04 серпня 2018.
 
Сержант, навідник-оператор 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 мехбатальйону 92 ОМБр.
 
 
Народився в селі Вишково, Хустського району, що на Закарпатті, але з дитинства мешкав у селі Парасковія, Кегичівського району на Харківщині. Навчався у Кегичівському ПТУ № 60.
 
У серпні 2014 мобілізований як доброволець до 92 ОМБр, брав участь у спробі деблокування військ в Іловайську. Був демобілізований, проте в кінці травня 2018 року знову підписав контракт в своїй рідній 92-ій. Ввечері 4-го серпня 2018 року, під час чергування на опорному пункті в Авдіївці, отримав смертельне кульове пораненя. Похований в Парасковії. Залишились дружина та троє дітей: двоє синів і донька (молодшому синові 10 років).
 
2. Віктор Кандалюк. 09 серпня 1983 - 08 серпня 2018.
 
Старший солдат, навідник-оператор 28 ОМБр.
 
 
Народився в місті Южне на Одещині. До війни працював електрогазозварником в порту "Южний".
 
8 серпня 2018 року, під час ведення спостереження на опорному пункті в місті Мар’їнка, воїн отримав кулю снайпера. Декілька годин до нього не можна було підібратись через щільний снайперський вогонь. 
 
За результатами розтину ворожа куля пробила легені - серце не витримало від больового шоку. Похований герой в рідному місті. Залишились батьки та неповнолітній син.
 
3. Андрій Єлістратов. 23 жовтня 1991 - 08 серпня 2018.
 
Військовослужбовець 14 ОМБр.
 
 
Народився в місті Рига, Латвія. Проте в 1994 році родина переїхала на постійне проживання в Луцьк. Навчався у Волинському коледжі Національного університету харчових технологій. Працював бухгалтером. Із 2010 по 2013 роки проходив військову службу за контрактом у 30-й бригаді.
 
У квітні 2014 року був призваний на військову службу по мобілізації, а 28 липня, того ж року, отримав поранення на фронті. У 2015 році демобілізований, але в березні 2016 воїн знову підписав контракт з 14 ОМБр. Загинув о 17:30 в місті Золоте - ворожа протитанкова керована ракета влучила в автомобіль, біля якого стояв Андрій. Похований на міському кладовищі Луцька у селі Гаразджа на Алеї почесних поховань. Неодружений, залишилась мати.
 
4. Дмитро Український "Шубін". 03 листопада 1979 - 08 серпня 2018.
 
Молодший сержант, командир відділення штабних машин взводу управління розвідувальної роти 24 ОМБр.
 
 
Народився Дмитро в місті Хрестівка на Донеччині. Постійно проживав в Лисичанську, Луганської області.
 
На початку серпня 2014 року пішов на фронт добровольцем. Був сержантом у добровольчому батальйоні "Луганськ-1". В 2017-му підписав контракт із Збройними Силами України в 24-й механізованій бригаді. 8 серпня 2018 року воїн загинув в бою поблизу Майорська (Донецька область). Дмитро прикривав розвідувальну групу в "сірій зоні" і нарвався на ворожу засітку.
 
У подальшому було встановлено, що Дмитро загинув, а тіло забрали бойовики. Похований 15 серпня в Лисичанську. Залишилась дружина (одружився за тиждень до загибелі).
 
5. Сергій Цепух. 03 квітня 1992 - 09 серпня 2018.
 
Старший сержант, фельдшер медичного пункту 3-го механізованого батальйону 28 ОМБр.
 
 
Народився в селі Видерта, Камінь-Каширського району на Волині. Закінчив Рівненський державний базовий медичний коледж, отримав фах фельдшера. Восени 2012 року пішов на строкову службу. В 2014 прийшов добровольцем до військомату. Був санінструктором в Нацгврдії. З 2017-го працював медиком у військовому госпіталі міста Дніпро.
 
У квітні 2018 продовжив службу за контрактом в ЗСУ. З середини червня був залучений до операції Об'єднаних сил в Донецькій області у складі 28 ОМБр. Загинув від кулі снайпера на околиці міста Мар’їнка. 9-го серпня 2018 року близько 20:00 куля потрапила в обличчя, поранення було несумісне з життям. Похований в рідному селі Видерта. Неодружений, залишились батьки і брат.
 
6. Михайло Яровий. 19 вересня 1977 - 13 серпня 2018.
 
Солдат, гранатометник 2-го відділення 3-го взводу 9-ї роти 3-го механізованого батальйону 28 ОМБр.
 
 
Народився в Кропивницькому. Закінчив ВПТУ № 4 за спеціальність слюсаря-ремонтника 3-го розряду. Працював на підприємстві "Креатив" (м.Кропивницький). В квітні 2018 року призваний на військову службу, а в липні вже підписав контракт із 28-ю окремою механізованою бригадою.
 
Воїн загинув о 19:50 годині 13 серпня 2018 року, в результаті підриву на міні в районі міста Мар’їнка. Похований на Почесній Алеї Рівнянського кладовища м. Кропивницького. Залишилися мати, цивільна дружина і маленька дитина.
 
7. Федір Балахчі. 27 листопада 1972 - 14 серпня 2018.
 
Старший матрос, водій 1-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї роти морської піхоти 503 ОБМП 36 ОБрМП.
 
 
Народився в селищі Сартана, яке підпорядковане міськраді Маріуполя. До війни працював водієм. На фронті з 2014 року - служив прикордонником, а в 2016 році вступив на військову службу за контрактом в батальйон морської піхоти.
 
Життя воїна обірвалося 14 серпня 2018 року о сьомій годині вечора, коли ворог обстрілював село Гнутове зі 122 міліметрових гармат та мінометів. Похований у Маріуполі. Залишились батьки, дружина, двоє дорослих дітей та внук.
 
8. Василь Крищук "Скіт". 26 березня 1982 - 18 серпня 2018.
 
Старший солдат 3-го механізованого батальйону 14 ОМБр. Старший солдат 3-го механізованого батальйону 14 ОМБр.
 
 
Народився в місті Володимир-Волинський на Волині. В 1999 році закінчив Володимир-Волинське ВПУ за фахом будівельника. Брав участь у миротворчій місії в Іраку. Учасник Революції Гідності.
 
На фронт пішов добровольцем у липні 2014 в батальйон "Січ". Восени 2017 вступив на військову службу за контрактом в ЗСУ.
 
Близько восьмої ранку 18 серпня 2018 року в районі населеного пункту Золоте-4 (біля Попасної), воїн першим побачив наступ диверсійної групи противника і розпочав бій. Загинув від кулі в серце, яка увійшла збоку від бронежилета. Похований у Володимирі-Волинському на міському Федорівському кладовищі. Залишилися мати, дружина та двоє синів 7 і 4 років.
 
9. Владислав Бондаренко "Прокурор". 02 травня 1997 - 18 серпня 2018.
 
Сержант, командир кулеметного відділення 1-го механізованого батальйону 92 ОМБр.
 
 
Народився в селі Комишувате, Мангушського району на Донеччині. Після школи певний час попрацював адміністратором торговельного залу в супермаркеті "АТБ" в Маріуполі. А у 2016-му пішов добровольцем на фронт. У складі 92-ї бригади воював за Красногорівку та Авдіївку.
 
Загинув від кулі снайпера під час нічного чергування в районі міста Авдіївка. Похований в рідному селі Комишувате. Залишились батьки і вагітна наречена.
 
10. Олег Кремез "Ватсон". 29 червня 1960 - 18 серпня 2018.
 
Старший лейтенант медичної служби, начальник медичного пункту 1 БОП ОЗСП НГУ "Азов".
 
 
Олег народився на Житомирщині. Лікар-кардіолог - у 1987 році закінчив Івано-Франківський медичний інститут. Після отримання диплому на протязі одного року працював лікарем бригади "швидкої допомоги" у Житомирі. На протязі шістнадцять років (1990-2006) був завідуючим кардіологічним відділенням санаторію "Санаторій Любінь Великий" на Львівщині. Учасник Революції Гідності.
 
На фронті з липня 2015 року. Трагічно загинув на березі Азовського моря в селі Юр’ївка (Мангушський район на Донеччині). В полку "Азов" повідомили, що Олег загинув, рятуючи жінку, яка тонула. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі, на Полі почесних поховань № 76. Залишилась дружина, син і внучка.
 
11. Георгій Ольховський "Ольха" "Кримнаш". 08 січня 1989 - 23 серпня 2018.
 
Старший лейтенант, командир гірсько-штурмової роти 15 ОГПБ 128 ОГШБр.
 
 
Народився в селі Зарічне Сімферопольського району. Після восьми класів школи, навчався у військовому ліцеї міста Алушти. Строкову службу проходив в Очакові в 73 морському центрі. У 2014 році закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Відразу після випускного потрапив на фронт. Брав участь у боях за Дебальцеве, Станицю Луганську, Шахту Бутівку, Старогнатівку.
 
23 серпня 2018 року загинув від кулі снайпера поблизу села Старогнатівка, Волноваського району на Донеччині. Похований на міському кладовищі Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань. Залишилися дружина та однорічний син. 23.08.2018, у день своєї смерті, нагороджений орденом (посмертно).
 
12. Мар’ян Найда "Нейтон". 13 квітня 1997 - 23 серпня 2018.
 
Старший солдат, командир бойової машини - командир відділення 2-го штурмового відділення 1-го взводу 2-ї штурмової роти 24 ОШБ "Айдар" 53 ОМБр.
 
 
Народився у Львові. Навчався у Технічному коледжі Національного університету "Львівська політехніка".
 
З 18 років пішов на фронт. Із серпня 2015 року по вересень 2016 року служив стрільцем-санітаром у батальйоні спецпризначення "Донбас", який відноситься до Національної Гвардії України. В цьому підрозділі пройшов бої за Широкине. 13 лютого 2017 року підписав контракт із ЗСУ батальйоні "Айдар".
 
23 серпня 2018 року, приблизно о 05:50 поблизу села Кримське, противник висунувся із населеного пункту Жолобок і, під прикриттям артилерії, здійснив спробу захоплення спостережних постів батальйону "Айдар". Бій тривав на протязі чотирьох годин. Старший солдат Найда загинув в ході висування резерву на правому фланзі батальйону, прикривши собою пораненого товариша. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі, на Полі почесних поховань № 76. Залишились мати і молодший брат.
 
 
Солдат, заступник командира бойової машини - командир відділення 2-го відділення 3-го взводу 2-ї штурмової роти 24 ОШБ "Айдар" 53 ОМБр.
 
Народився в селищі Лисянка на Черкащині. Випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка - в 1996 році закінчив механіко-математичний факультет за спеціальністю "прикладна механіка".
 
У 2014 році пішов добровольцем на фронт. 20-го квітня 2018 року підписав контракт у 24 окремому штурмовому батальйоні "Айдар". У червні отримав поранення і певний час проходив реабілітацію. 5-го серпня 2018 року повернувся на передову.
 
23 серпня 2018 року, приблизно о 05:50 поблизу села Кримське, противник висунувся із населеного пункту Жолобок і, під прикриттям артилерії, здійснив спробу захоплення спостережних постів батальйону "Айдар". Бій тривав на протязі чотирьох годин. Тарас отримав травми несумісні із життям під час артпідготовки противника. Похований в рідній Лисянці. Залишились батьки, дружина та дві доньки.
 
14. Михайло Щербанюк. 25 листопада 1989 - 23 серпня 2018.
 
Старший солдат, старший стрілець 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти 24 ОШБ "Айдар" 53 ОМБр.
 
 
Народився в селі Бережани, Калинівського району на Вінничині. 4-го листопада 2017 року вступив на військову службу за контрактом.
 
23 серпня 2018 року, приблизно о 05:50 поблизу села Кримське, противник висунувся із населеного пункту Жолобок і, під прикриттям артилерії, здійснив спробу захоплення спостережних постів батальйону "Айдар". Бій тривав на протязі чотирьох годин. Михайло отримав травми несумісні із життям під час артпідготовки противника. Похований в рідному селі Бережани. Був останньою дитиною у батьків, - кілька років тому померла його сестра.
 
15. Андрій Чирва. 27 жовтня 1972 - 23 серпня 2018.
 
Старший солдат, механік-водій 2-го відділення 1-го взводу 2-ї штурмової роти 24 ОШБ "Айдар" 53 ОМБр.
 
 
Народився у місті Мирноград на Донеччині (на той час - Димитров). Потім увесь час проживав у Покровську на Донеччині (колишній Красноармійськ). Був приватним підприємцем. Від початку війни займався волонтерством - ремонтував фронтові машини. У 2015 році і сам пішов на фронт добровольцем.
 
15-го лютого 2017 року офіційно вступив на військову службу за контрактом.
 
23 серпня 2018 року, приблизно о 05:50 поблизу села Кримське, противник висунувся із населеного пункту Жолобок і, під прикриттям артилерії, здійснив спробу захоплення спостережних постів батальйону "Айдар". Бій тривав на протязі чотирьох годин. Андрій отримав травми несумісні із життям під час артпідготовки противника. Похований у Покровську, на Алеї почесних поховань. Залишились мати і дружина.
 
16. Василь Нечитайло. 13 травня 1966 - 23 серпня 2018.
 
Сержант, командир відділення 28 ОМБр.
 
 
Народився в селі Новомиколаївка, Вітовського району на Миколаївщині. З початком бойових дій на Донбасі пішов добровольцем.
 
Загинув в районі міста Красногорівка 23 серпня 2018 року від несумісних з життям осколкових поранень внаслідок обстрілу протитанковою керованою ракетою (ПТУР) водовозу ЗІЛ-131, на якому доставляв технічну воду на взводні опорні пункти (ВОП). Похований в рідній Новомиколаївці. 
Залишились дружина, троє дітей, - син і дві доньки, та онуки.
 
17. Станіслав Д’яконов. 24 березня 1985 - 24 серпня 2018.
 
Старший солдат, навідник кулеметного відділення протитанково-кулеметного взводу 2-ї роти 15 ОМПБ "Суми" 58 ОМПБр.
 
 
Народився в селі Червоне Білопільського району Сумської області. Мешкав у селі Сергіївка, працював будівельником. З лютого 2015 по квітень 2016 проходив службу за мобілізацією (4-та хвиля) в 13-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
 
Через півроку після демобілізації Стас знову повернувся до лав Збройних сил України і 14-го листопада 2016 року він підписав контракт у 15-му окремому мотопіхотному батальйоні "Суми". 
 
У день Незалежності України 2018 року загинув від кулі снайпера в районі селища Південне неподалік Горлівки. Похований в рідному селі Сергіївка. Залишилась мати і двоє братів.
 
18. Сергій Левченко. 15 вересня 1987 - 26 серпня 2018.
 
Командир бойової машини 1-ї механізованої роти механізованого батальйону 53 ОМБр.
 
 
Народився в місті Сєвєродонецьк Луганської області. Закінчив Сєвєродонецький професійний ліцей. Працював на заводі залізобетонних виробів. Після навчання в "Десні", проходив військову службу за контрактом протягом майже двох років.
 
Загинув поблизу с. Кримське (Новоайдарський район на Луганщині) внаслідок підриву на міні. 
Похований на кладовищі селища Павлоград Сєвєродонецької міськради. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей 2009 і 2014 р.н.
 
19. Олександр Бережанський "Берія". 20 січня 1976 - 26 серпня 2018.
 
Військовослужбовець механізованого батальйону 53 ОМБр.
 
 
Народився в селі Ланцеве Більмацького району на Запоріжжі. Загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район на Луганщині) внаслідок підриву на міні. Похований в рідному селі Ланцеве.
 
Вічна пам’ять полеглим.
 
Про загиблих у січнілютому, березніквітнітравнічервні та липні 2018 року читайте в "УМ".